Координати: 54°28′58.800000099989″ пн. ш. 5°34′58.800000100001″ зх. д. / 54.48300° пн. ш. 5.58300° зх. д. / 54.48300; -5.58300

Стренгфорд-Лох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:33, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стренгфорд-Лох
англ. Strangford Lough
Стренгфорд-Лох
Стренгфорд-Лох
54°28′58.800000099989″ пн. ш. 5°34′58.800000100001″ зх. д. / 54.48300° пн. ш. 5.58300° зх. д. / 54.48300; -5.58300
Розташування
Країна  Велика Британія
Розташування Велика Британія Велика Британія,
Північна Ірландія
Геологічні дані
Тип Затока
Розміри
Вода
Басейн
Притоки River Quoiled і Annacloy Riverd
Інше
Статус спадщини Area of Outstanding Natural Beautyd
Geonames 2636723
Карта Стренгфорд-Лох
Карта Стренгфорд-Лох
Стренгфорд-Лох. Карта розташування: Північна Ірландія
Стренгфорд-Лох
Стренгфорд-Лох (Північна Ірландія)
Мапа

CMNS: Стренгфорд-Лох у Вікісховищі

Стренгфорд-Лох (англ. Strangford Lough, іноді Strangford Loch) — велике морське озеро в графстві Даун Північної Ірландії. Озеро відокремлене від Ірландського моря півостровом Ардс.

15 березня 1995 року в затоці (виловивши устриць) виявили водорості саргасси, відомі своїм агресивним поширенням[1][2]. Озеро є великим пунктом призначення міграції багатьох морських та болотних птахів. До тих, що часто зустрічаються в озері тварин відносять звичайного тюленя, гігантську акулу і чорну казарку, причому на озері зимують три чверті всієї популяції одного з видів чорних казарок (Pale Bellied Brent Geese)[3].

С 2007 року в затоці розташовується перша в світі станція SeaGen, що використовує для виробництва електрики силу припливу. Станція розташована переважно під водою і її турбіни крутяться повільно, тому вона не представляє загрози для дикої природи[4][5][6].

У затоці регулярно виявляються археологічні знахідки — рибні пастки, припливні млини тощо[7].

Між Портаферрі та Стренгфордом через затоку протягом 4 століть існувало поромне сполучення[8]. Поромний шлях в 0,6 морських миль займає 8 хвилин, альтернативний по суші — 75 кілометрів та півтори години[9]. Нове судно за £ 2.7 мільйонів, MV Portaferry II, було побудовано на McTay Marine Мерсисайда, і вийшло на маршрут 18 грудня 2001 року, залишивши раніше судну, MV Strangford (побудованому у Корку на Verlome Shipyard і запущеному 6 вересня 1969 року), допоміжну роль[8].

Примітки

  1. Boaden, P.J.S. 1995. The adventive seaweed Sargassum muticum (Yendo) Fensholt in Strangford Lough, Northern Ireland. Ir.Nat. J.25:111 — 113
  2. Davison,D.M. 1999. Sargassum muticum in Strangford Lough, 1995 — 1998; a review of the introduction and colonisation of Strangford Lough MNR and cSAC by the invasive brown algae Sargassum muticum.'Environment and Heritage Service Research and Development Series. No. 99/27.
  3. BBC Hands on Nature
  4. Turbine technology is turning the tides into power of the future
  5. SeaGen Turbine Installation Completed
  6. Tidal energy system on full power. BBC News. 18 грудня 2008. Процитовано 13 вересня 2009.
  7. O'Sullivan, Aidan & Breen, Colin (2007). Maritime Ireland. An Archaeology of Coastal Communities. Stroud: Tempus. с. 16. ISBN 978-0-7524-2509-2.
  8. а б Strangford Lough Ferry — History. Northern Ireland Roads Department. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 13 вересня 2009.
  9. About the Ferry. Northern Ireland Roads Department. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 13 вересня 2009.