Пором

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Канатний пором самообслуговування, Норвегія
Неспеціалізоване судно як пором для пасажирів
Пором «типово поромного типу», Литва
Великий морський пором
Заїзд на пором для автомобілів

Поро́м — плавзасіб, що використовується для перевезення пасажирів і транспортних засобів між двома берегами водної перешкоди (річки, озера, протоки й навіть моря).[1]

Пороми за своєю функцією схожі з мостами, поромна переправа може встановлюватись як тимчасове сполучення між берегами, коли будівництво моста економічно не вигідне. Однак деякі морські пороми курсують вздовж берега, беручи на себе таким чином функцію вантажно-пасажирських лайнерів. Хоча подорож на такому поромі триваліша, ніж на наземному транспорті, однак для мандрівників-автомобілістів великою перевагою є можливість взяти з собою автомобіль. До того ж іноді такі пороми допомагають уникнути формальностей, котрі пов'язані з транзитом через територію третіх країн (наприклад, пором Чорноморськ-Варна, чи Чорноморськ — Батумі — Поті). В деяких країнах, наприклад, у Нідерландах, експлуатацію поромів виконує служба автомобільних доріг.

У ролі поромів часто виступають судна, однак іноді поромами є й інші плавзасоби, наприклад понтони. Треба сказати, з формальної точки зору, при такому використанні вони самі стають суднами, оскільки виконують транспортну функцію.

Класифікація поромів[ред.ред. код]

  • За місцем застосування — морські, річкові, озерні
  • За типом вантажу — залізничний, автомобільний, пасажирський, вантажно-пасажирський

Самохідні та несамохідні пороми[ред.ред. код]

Пороми бувають самохідними та несамохідними.

Самохідні пороми приводяться в рух власним двигуном або рушієм і ніяк не пов'язані з берегом (на відміну від поромів канатних).

До несамохідних поромів відносять канатні пороми. Існує два основних типи таких поромів. Найпоширеніший — пором, котрий рухається вздовж каната (або ланцюга), протягнутого між двома берегами водної перешкоди. Джерелом енергії слугує дизельний двигун або (на невеликих поромах) мускульна сила. Існують невеликі канатні пороми самообслуговування,[2] іноді за користування ними беруть оплату: пасажир не зможе відчалити до тих пір, поки не кине в щілину монету (принцип торговельних автоматів).

Пороми другого, рідкіснішого, типу як джерело енергії використовують силу течії річки. В такому випадку канат закріплюється одним кінцем посередині річки (наприклад за допомогою якоря), другим — на поромі. Керуючи поромом за допомогою керма під певним кутом до течії річки, поромник переправляє своє судно з одного берега на інший. Пороми такого типу можна зустріти на Дністрі поблизу Заліщиків.

Пором як судно[ред.ред. код]

Найпростіший пором, що використовується тільки для перевезення пасажирів — звичайний човен. З'єднавши кілька човнів разом і встановивши зверху платформу, отримують найпростіший пором для перевезення транспортних засобів. Так само роблять примітивні пороми з діжок і тому подібного. Також поромом може бути пліт.

Для перевезення пасажирів і велосипедистів можна використовувати невеликі судна, які не будувалися спеціально як пором. Для перевезення автотранспорту пором потрібно обладнати достатньо великою палубою й виїзною апареллю. Пороми для коротких дистанцій мають зазвичай дві такі апарелі (таким чином їх не треба розвертати) і можуть з однаковою швидкістю давати хід в обидва боки (тобто у них немає різниці між кормою та носом). У таких поромів часто кабіна поромника розташована у вигляді містка над автомобільною палубою, що надає їм специфічного вигляду.

Більші пороми подібні до звичайних суден, із чітко вираженими носом та кормою: якщо плавання займає декілька годин, то час, витрачений на розворот, не має великого значення. До того ж така форма більше відповідає вимогам мореплавності. Великі пороми мають декілька автомобільних палуб.

Слід відзначити, що техніка безпеки зобов'язує водіїв та пасажирів покидати транспортний засіб під час поромної переправи.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]