Перейти до вмісту

Північна Ірландія

Редагувати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Північна Ірландія
англ. Northern Ireland
ірл. Tuaisceart Éireann
ольст-шотл. Norlin Airlann

Розташування Північної Ірландії
Розташування Північної Ірландії
Столиця Белфаст
Найбільше місто Белфаст
Офіційні мови
Англійська (de facto)
Ірландська[1][2]
Ольстерсько-шотландська
Суверенна держава Велика Британія Велика Британія
Форма правління Конституційна монархія
Глава держави
Прем'єр-міністр
Перший міністр		 Чарльз III
Кір Стармер
Вакантно
Управління  
 - Government of Ireland Act 3 Травня 1921 
Площа
 - Загалом 13,843 км² (78)
Населення
 - оцінка 2009  1,775,000 (?)
 - перепис 2001  1,685,267
 - Густота 122/км²
ВВП (ПКС) 2002 р., оцінка
 - Повний £33.2 млрд. (?)
 - На душу населення £19,603. (?)
Валюта Фунт стерлінгів (GBP)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
 - Літній час BST (UTC+1)
Домен .uk
Телефонний код +44
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Північна Ірландія

Півні́чна Ірла́ндія (англ. Northern Ireland, ірл. Tuaisceart Éireann, ольст-шотл. Norlin Airlann) — установча країна в Західній Європі, що входить до Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Межує з Республікою Ірландія в межах острова Ірландія. Столиця і найбільше місто — Белфаст. Адміністративно поділена (з 1975) на 6 графств (англ. counties).

Географія

[ред. | ред. код]
Дорога Гігантів, Антрім (графство)

У центральній частині Північної Ірландії розташоване озеро Лох-Ней, найбільше в Сполученому Королівстві (388 км²). Друга за величиною система озер — Верхній та Нижній Лох-Ерн на південному заході Північної Ірландії. Між цими озерами знаходиться рівнинна частина Північної Ірландії, а північний схід, південний схід і захід її території займають гори. Найвища точка Північної Ірландії — Слів-Донард в горах Морн (висота 848 м)[3].

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Поділ Ірландії та Історія Північної Ірландії

Утворення Північної Ірландії датується 3 травня 1921 року, на підставі Government of Ireland Act 1920[4].

Північна Ірландія багато років була ареною гострого етнополітичного конфлікту (англ. The Troubles) між «націоналістами»-католиками та «юніоністами»-протестантами.[5] Націоналісти виступали за політичне приєднання Північної Ірландії до решти Ірландії[6][7], а юніоністи, яких у Північній Ірландії більшість, хотіли залишитися у складі Сполученого Королівства[8]. Загалом, юніоністи вважають себе британцями (або «ольстерцями»), а націоналісти — ірландцями, хоча ці відмінності не є однозначними. З моменту підписання Белфастської угоди (так звана «Страсноп'ятнична угода») у 1998 році, більшість напіввійськових формувань, що брали участь у боротьбі, припинили військові дії.

Найбільші внутрішні конфлікти краю відображено у настінних розписах.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Адміністративний поділ Північної Ірландії

Адміністративно Північна Ірландія розділена на 6 графств та 26 районів. Всі шість графств Північної Ірландії: Антрім, Арма, Даун, Лондондеррі, Тайрон і Фермана, входять до північної провінції Ольстер.

Мапа Ірландії з пронумерованими графствами.

Північна Ірландія

1. Антрім
3. Даун
2. Арма
4. Фермана
5. Лондондеррі
6. Тайрон

Економіка

[ред. | ред. код]

Економіка Північної Ірландії є найменшою з чотирьох економік, що складають з себе загальну економіку Об'єднаного Королівства. Промисловість представлена традиційними суднобудуванням, текстильним і канатним виробництвом. Велика кількість населення зайнята у сфері обслуговування. Туризм також відіграє важливу роль в економіці країни. Останнім часом досить прибутковою є сфера високих технологій, в яку здійснюється інвестиційне вливання коштів.

Азартні ігри

[ред. | ред. код]
Докладніше: Азартні ігри у Північній Ірландії

Азартні ігри у Північній Ірландії є легальною сферою, що контролюється державою, та входить до економіки Британії й регулюється Законом про азартні ігри Великої Британії 2005 року. При цьому, робота наземних казино в регіоні заборонена і розглядається питання щодо створення окремого законодавства для регіону та створення незалежної комісії з азартних ігор Північної Ірландії.

Політика

[ред. | ред. код]
Докладніше: Політика Північної Ірландії[en]
Див. також: Виконавча влада Північної Ірландії[en]
Асамблея Північної Ірландії

У Британському парламенті Північну Ірландію представляє 12 делегатів. Законодавчий орган — Асамблея Північної Ірландії (Tionól Thuaisceart Éireann), що складається зі 108 членів Законодавчих Зборів, що обираються населенням Північної Ірландії, обирають зі свого складу Спікера Зборів Північної Ірландії, Першого заступника спікера Зборів Північної Ірландії та Другого заступника спікера Зборів Північної Ірландії.

Виконавчий орган — Виконавчий Комітет Північної Ірландії (Feidhmeannas Thuaisceart Éireann), що складається з Першого міністра Північної Ірландії (Céad-Aire Thuaisceart Éireann), Заступника Першого міністра Північної Ірландії (leas-Chéad-Aire Thuaisceart Éireann) і 11 міністрів Північної Ірландії

Населення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Населення Північної Ірландії[en] та Міста Північної Ірландії

Населення Північної Ірландії щорічно зростає починаючи з 1978 року. За останніми даними воно становить 1 775 000 осіб.[9]

Етнічний склад населення Північної Ірландії неоднорідний: тут живе близько 500 тис. корінних жителів острова Ірландія — ірландців-католиків і приблизно 1 млн англо-ірландців і шотландо-ірландців. Більшість — протестанти, які є британцями за культурою і традиціями. Вони віддані ідеї збереження конституційних зв'язків з британською короною. Решта населення Північної Ірландії є католицькою та ірландською за культурою та історією[10][11]. Ця частина населення виступає за союз з Ірландською Республікою. Таким чином, в Північній Ірландії історично склалися три групи населення, що розрізнялися між собою за релігією та культурою, дані групи населення досить насторожено ставляться одна до одної. Східні області Північної Ірландії були зайняті переселенцями з Шотландії — пресвітеріани, центральні і північні провінції заселили англійці, які належали до Англіканської церкви, в крайніх західних і прикордонних з Ірландією районах жили залишки корінного населення — ірландці, католики за своїм віросповіданням[12][13][14][15][16][17][18].

Середня тривалість життя у чоловіків — 76 років, у жінок — 80.8 років.[19]

Міста Північної Ірландії за населенням[20]


Белфаст

Деррі

 # Місто Населення Населення агломерації


Лісберн

Ньюрі

1 Белфаст 276,705 579,726
2 Деррі 83,652 90,663
3 Лісберн[21] 71,403
4 Ньютаунаббі[21] 62,022
5 Бангор[21] 58,368
6 Крейгевон 57,651
7 Каслрі[21] 54,636
8 Балліміна 28,704
9 Ньютаунардс 27,795
10 Ньюрі 27,300

Релігія

[ред. | ред. код]
Помаранчевий марш протестантів

Релігійне протистояння почалося ще з XII століття, коли вперше нормани з'явилися в Ірландії та згодом заснували колонію Пейл. Поступово, до кінця XVI століття, англійське панування було встановлено на всій території Ірландії. Реформація і конфіскація монастирських земель наприкінці 30-х років XVI століття супроводжувалися також конфіскацією земель ірландців і передачею їх англійським колоністам. В цей час релігійні гоніння викликали нові й нові повстання по всій Ірландії. У XVII столітті вже офіційно було закріплено релігійне панування: Вільгельм Оранський проголосив протестантизм державною релігією. В результаті всіх нововведень католики були позбавлені права на покупку та оренду земель, права на освіту дітей і були змушені платити величезні податки на утримання англіканської церкви. У такій гострій релігійній ситуації католики стали об'єднуватися для відстоювання своїх прав. Наприклад, в 1775 році була заснована «католицька ліга», пізніше, вже в 1823 році, була створена «католицька асоціація», метою якої також була емансипація католиків. «Асоціація» домоглася підписання в 1829 році Акту про емансипацію католиків, що дозволив католикам займати державні посади. Наприкінці XX століття у зв'язку із загостренням ситуації та введенням в 1972 році прямого правління в регіоні уряд спробував вжити низку заходів для поліпшення міжрелігійних відносин. Зокрема, в 1973 році був виданий Акт уряду, в якому обговорювалися заходи щодо боротьби з расовою і релігійною дискримінацією в різних сферах життя населення: в освіті, при прийомі на роботу, при виконанні представницьких функцій. Акт передбачав утворення Постійної Консультативної Комісії з прав людини, Трибуналу для вирішення цивільних скарг, який би розглядав можливі випадки дискримінації, а також установи низку окремих посад для забезпечення рівного положення протестантів і католиків в регіоні[22].

Протестанти 54 %, католики 31 %.

Національна ідентичність[23] Разом[23] Релігійна приналежність[23]
Католики Протестанти і інші християни Не християни Не релігійні
Британці 48.4 % 12.9 % 81.6 % 50.1 % 55.9 %
Ірландці 28.4 % 57.2 % 3.9 % 12.4 % 14.0 %
Північні ірландці 29.4 % 30.7 % 26.9 % 18.0 % 35.2 %
Англійці, шотландці або валлійці 1.6 % 0.8 % 1.5 % 2.9 % 5.2 %
Інші 3.4 % 4.4 % 1.0 % 29.1 % 7.1 %

Мови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Мови Північної Ірландії[en]

Белфастськими угодами 1998 року, крім англійської, офіційними мовами регіону були визнані ірландська та ольстерсько-шотландська мови[24]. У 1999 році було створено два агентства з підтримки ірландської та ольстерсько-шотландської мов, в рамках яких проводилася допомога у вивченні даних мов в школах і факультативних мовних центрах. У 2003 році Британський та Ірландський уряди спільно висловили свою прихильність принципам, встановленим Актом про Північну Ірландію 1998 року, і заявили про створення урядових установ, спрямованих на здійснення даної програми. Був створений інтегрований додатковий фонд фінансування, пов'язаних з програмою проєктів. В рамках цього фонду було виділено 12 мільйонів фунтів стерлінгів на п'ять років з метою забезпечити доступне навчання ірландської мови. Також було створено орган з управління такими проєктами, до складу якого входили представники урядів двох держав, місцеві органи влади та муніципалітети, що полегшувало здійснення передбачених програм. Окремим пунктом заяви урядів 2004 року стало визнання британської та ірландської жестових мов, що також було передбачено ще белфастськими угодами. Ці мови належать до різних родин (британської та французької, відповідно). У регіоні Північної Ірландії на 2004 рік проживало 3500 глухих, що користуються британською жестовою мовою і 1500 осіб — ірландською[25].

Щодо ольстерсько-шотландської мови у 2006 році угодою в Сент-Ендрюсі були зроблені аналогічні заходи, як і щодо ірландської мови. Зокрема, у 2006 році була створена Ольстерська Академія Шотландців, функцією якої мало стати збереження культурного колориту та мови ольстерських шотландців[26]. Для забезпечення масового використання ольстерсько-ірландської та ольстерсько-шотландської мов були задіяні також такі сфери як телебачення і радіомовлення, за допомогою гарантування програм на мовах меншин[27].

Приблизні межі сучасних та історичних англійських/ шотландських діалектів в Ольстері. З півдня на північ кольорові смуги представляють гіберно-англійську, південно- ольстерську англійську, середньоольстерську англійську та три традиційні ольстерські шотландські області. Ірландськомовний гельтахт не показано.

Ірландська мова є офіційною мовою Північної Ірландії з 6 грудня 2022 року, коли набув чинності Закон про ірландську мову ( Закон про ідентичність та мову (Північна Ірландія) 2022 року). Закон про ірландську мову офіційно скасував законодавство від 1737 року, яке забороняло використання ірландської мови в судах.[1] Англійська мова є фактично офіційною мовою. Англійською як рідною мовою розмовляють 95,4% населення Північної Ірландії.[28]

Англійська мова

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ольстерська англійська

Згідно з переписом населення 2021 року, у 94,74% домогосподарств усі люди віком від 16 років розмовляли англійською як основною мовою.[29] Діалект англійської мови, яким розмовляють у Північній Ірландії, демонструє вплив шотландської мови низинних районів.[30] Наприклад, нібито існують деякі незначні відмінності у вимові між протестантами та католиками; назва літери h, яку протестанти схильні вимовляти як «aitch», як у британській англійській, а католики схильні вимовляти як «haitch», як у гіберно-англійській.[31] Однак географія є набагато важливішим визначальним фактором діалекту, ніж релігійне походження.

Ірландська мова

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ірландська мова в Північній Ірландії[en]

Ірландська мова (ірл. an Ghaeilge), або гельська, є другою за поширеністю мовою в Північній Ірландії та рідною мовою Ірландії.[32] Нею розмовляли переважно на території сучасної Північної Ірландії до Ольстерських плантацій[en] у 17 столітті, і більшість топонімів у Північній Ірландії є англізованими[en] версіями гельської назви. Сьогодні цю мову часто асоціюють з ірландським націоналізмом (а отже, і з католиками). Однак у 19 столітті мову розглядали як спільну спадщину, а ольстерські протестанти відіграли провідну роль у гельському відродженні.[33]

Згідно з переписом населення 2021 року, 12,4% (порівняно з 10,7% у 2011 році) населення Північної Ірландії заявили про «деяке знання ірландської мови», а 3,9% (порівняно з 3,7% у 2011 році) повідомили, що можуть «розмовляти, читати, писати та розуміти» ірландську мову.[34][35] В іншому опитуванні, проведеному в 1999 році, 1% респондентів заявили, що вони розмовляють нею як основною мовою вдома.[36]

Діалект, яким розмовляють у Північній Ірландії, ольстерський ірландський, має два основні типи: східно-ольстерський ірландський та донегольський ірландський (або західно-ольстерський ірландський),[37] який найближче до шотландської гельської мови (яка розвинулася в окрему мову з ірландської гельської у 17 столітті). Деякі слова та фрази є спільними з шотландською гельською мовою, а діалекти східного Ольстера – діалекти острова Ратлін та долин Антрим – були дуже схожі на діалект Аргайла, частини Шотландії, найближчої до Ірландії. Діалекти Арма та Дауна також були дуже схожі на діалекти Галловею.

Використання ірландської мови в Північній Ірландії сьогодні є політично делікатним питанням. Встановлення деякими місцевими радами двомовних назв вулиць як англійською, так і ірландською мовами,[38] незмінно в переважно націоналістичних районах, зустрічає опір юніоністів, які стверджують, що це створює «фактор охолодження» і таким чином шкодить відносинам у громаді. Зусилля членів Асамблеї Північної Ірландії щодо законодавчого закріплення деяких офіційних видів використання мови не змогли досягти необхідної підтримки в громаді. У травні 2022 року уряд Сполученого Королівства запропонував Палаті лордів законопроєкт про те, щоб зробити ірландську мову офіційною мовою (і підтримати ольстерських шотландців) у Північній Ірландії, а також створити посаду Уповноваженого з питань ірландської мови.[39][40] Законопроєкт було прийнято та отримав королівську санкцію в грудні 2022 року.[41] Останнім часом спостерігається зростання інтересу до мови серед юніоністів у Східному Белфасті.[42]

Ольстерсько-шотландська мова

[ред. | ред. код]
Відсоток людей віком від 3 років, які стверджують, що мають певні здібності в Ольстері, згідно з переписом населення 2011 року
Докладніше: Ольстерсько-шотландська мова

Ольстерсько-шотландська мова складається з різновидів шотландської мови, якою розмовляють у Північній Ірландії. Для носія англійської мови «[ольстерська шотландська мова] є порівняно доступною, і навіть у найінтенсивнішому вигляді її можна досить легко зрозуміти за допомогою глосарію».[43]

Поряд з ірландською мовою, Угода Страсної п'ятниці визнала діалект частиною унікальної культури Північної Ірландії, а Угода Сент-Ендрюса[en] визнала необхідність «зміцнення та розвитку мови, спадщини та культури ольстерських шотландців».[44]

На момент перепису населення 2021 року приблизно 1,1% (порівняно з 0,9% у 2011 році) населення стверджували, що можуть розмовляти, читати, писати та розуміти ольстерською шотландською мовою, тоді як 10,4% (порівняно з 8,1% у 2011 році) заявляли про «певні здібності».[45][46][47]

Жестові мови

[ред. | ред. код]

Найпоширенішою жестовою мовою в Північній Ірландії є північноірландська жестова мова[en] (NISL). Однак, оскільки в минулому католицькі сім'ї, як правило, відправляли своїх глухих дітей до шкіл у Дубліні Там, де зазвичай використовується ірландська жестова мова[en] (ISL), вона все ще поширена серед багатьох літніх глухих людей з католицьких сімей.

Ірландська жестова мова (ISL) має певний вплив французької родини жестових мов, яка включає американську жестову мову (ASL). NISL запозичує значну частину британської родини жестових мов (до якої також входить австралійська жестова мова[en]) з багатьма запозиченнями з ASL. Вона описується як споріднена з ірландською жестовою мовою на синтаксичному рівні, тоді як значна частина лексики базується на британській жестової мові[en] (BSL).[48]

Станом на березень 2004 року уряд Сполученого Королівства визнає лише британську жестову мову та ірландську жестову мову офіційними жестовими мовами, що використовуються в Північній Ірландії.[49][50]

Символи

[ред. | ред. код]
Прапор 1953—1972

На державних заходах у Північній Ірландії часто виконується гімн Сполученого Королівства God Save the King. На Іграх Співдружності та деяких інших спортивних змаганнях команда Північної Ірландії користується прапором Ольстеру (попри його неофіційний статус) і мелодією Londonderry Air (часто зі словами Danny Boy), також неофіційною, як національним гімном[51][52].

Льон — офіційна квітка, зображена на логотипі Національної Асамблеї[53]

Збірна Північної Ірландії з футболу також використовує ольстерський прапор, але як гімн співає God Save The Queen[54]. Основні матчі Гельської атлетичної асоціації відкриваються національним гімном Ірландії Amhrán na bhFiann («Пісня солдата»), як і інші загальноірландські спортивні організації[55].

З 1953 по 1972 рік урядом та урядовими організаціями Північної Ірландії використовувався спеціальний «Ольстерський прапор». Він складався з георгіївського хреста, всередині якого були розташовані біла шестикутна зірка і червона кисть (символ стародавнього Ольстера). Зверху над зіркою була корона.

Неофіційно жителі Північної Ірландії вивішують на свята той прапор, який відповідає їх політичним пристрастям: прапор Великої Британії, Північної Ірландії або Ірландської Республіки. Перші два використовуються юніоністами — прихильниками союзу з Великою Британією, останній — націоналістами, особливо на спортивних заходах. Воєнізовані формування з обох сторін мають власні прапори.

У 1923 році головний герольд Невілл Родвелл Уілкінсон створив ескізи державної печатки та прапора Північної Ірландії. У січні 1924 року в Лондоні він провів обговорення вигляду майбутнього герба з представниками уряду Північної Ірландії. Остаточний вигляд герба був визначений представником Уілкінсона, Томасом Садлером у квітні 1924 року, він повторював вигляд створеного роком раніше прапора. Герб отримав схвалення кабінету Північної Ірландії. Королівський указ, підписаний Георгом V і затверджений у Міністерстві внутрішніх справ, був підписаний 2 серпня 1924 року. Герб був зареєстрований в Реєстрі Гербів в Дубліні. З 1972 року цей герб не є офіційним[56][57].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Ainsworth, Paul (6 грудня 2022). 'Historic milestone' passed as Irish language legislation becomes law. The Irish News (англ.). Процитовано 7 грудня 2022.
  2. ↑ Identity and Language (Northern Ireland) Act 2022 publications - Parliamentary Bills - UK Parliament.
  3. ↑ М, Черноватий Л. Практичний курс англійської мови. 3-й курс.: Підручник для ВНЗ (англ.). Нова Книга. ISBN 9789663820385.
  4. ↑ Statutory Rules & Orders published by authority, 1921 (No. 533); Additional source for 3 May 1921 date: Alvin Jackson, Home Rule — An Irish History, Oxford University Press, 2004, p198.
  5. ↑ Northern Ireland LIFE & TIMES survey. Question: Generally speaking, do you think of yourself as a unionist, nationalist or neither? [Архівовано 2011-05-11 у Wayback Machine.], ARK Research, 2005
  6. ↑ Strategy Framework Document: Reunification through Planned Integration: Sinn Féin's All Ireland Agenda [Архівовано 16 липня 2006 у Wayback Machine.] www.sinnfein.ie, accessed 2 August 2008
  7. ↑ Policy Summaries: Constitutional Issues [Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine.] www.sdlp.ie, accessed, 2 August 2008
  8. ↑ Standing up for Northern Ireland [Архівовано 4 травня 2009 у Wayback Machine.] www.uup.org, accessed 2 August 2008
  9. ↑ BBC NEWS. BBC News. 10 Грудня, 2008. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 3 Квітня, 2010.
  10. ↑ Northern Ireland Life and Times Survey, 2008; Module:Community Relations, Variable:IRISH. Ark.ac.uk. 17 травня 2007. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 16 червня 2010.
  11. ↑ Northern Ireland Life and Times Survey, 1998; Module:Community Relations, Variable:IRISH. Ark.ac.uk. 9 травня 2003. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 16 червня 2010.
  12. ↑ Breen, R., Devine, P. and Dowds, L. (editors), 1996: ISBN 0-86281-593-2. Chapter 2 'Who Wants a United Ireland? Constitutional Preferences among Catholics and Protestants' by Richard Breen (1996), in, Social Attitudes in Northern Ireland: The Fifth Report [Архівовано 2018-12-26 у Wayback Machine.] Retrieved 24 August 2006; Summary: In 1989—1994, 79 % Protestants replied «British» or «Ulster», 60 % of Catholics replied «Irish.»
  13. ↑ Northern Ireland Life and Times Survey, 1999; Module: Community Relations, Variable: NINATID [Архівовано 2011-05-10 у Wayback Machine.] Summary:72% of Protestants replied «British». 68 % of Catholics replied «Irish».
  14. ↑ Northern Ireland Life and Times Survey. Module: Community Relations. Variable: BRITISH. [Архівовано 2011-06-10 у Wayback Machine.] Summary: 78 % of Protestants replied «Strongly British.»
  15. ↑ Northern Ireland Life and Times Survey, 1999; Module: Community Relations, Variable: IRISH [Архівовано 2011-06-10 у Wayback Machine.] Summary: 77 % of Catholics replied «Strongly Irish.»
  16. ↑ L219252024 – Public Attitudes to Devolution and National Identity in Northern Ireland. University of York Research Project 2002–2003. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 11 червня 2016.
  17. ↑ Northern Ireland: Constitutional Proposals and the Problem of Identity, by J. R. Archer The Review of Politics, 1978
  18. ↑ Chapter 7 > A changed Irish nationalism? The significance of the Belfast Agreement of 1998 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2007. Процитовано 11 червня 2016. PDF (131 KB) A changed Irish nationalism? The significance of the Belfast Agreement of 1998, by Joseph Ruane and Jennifer Todd
  19. ↑ Eastern Health and Social Services Board. www.publichealthmatters.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 Квітня, 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unknown-host (довідка)
  20. ↑ Statistical Classification and Delineation of Settlements (PDF). Northern Ireland Statistics and Research Agency. Лютий 2005. Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2014. Процитовано 11 червня 2016.
  21. ↑ а б в г Частина Белфастського регіону
  22. ↑ Religious and Political Discrimination and Equality of Opportunity In Northern Ireland. Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2019.
  23. ↑ а б в Census 2011. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 січня 2014.
  24. ↑ Northern Ireland Act 1998
  25. ↑ Sign Language. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 13 серпня 2019.
  26. ↑ Ulster-Scots. Архів оригіналу за 15 листопада 2015. Процитовано 13 серпня 2019.
  27. ↑ Committee For Culture, Arts And Leisure Official Report. Архів оригіналу за 29 серпня 2011. Процитовано 13 серпня 2019.
  28. ↑ Main statistics for Northern Ireland Statistical bulletin – Language (PDF). NISRA. Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
  29. ↑ Census 2021 Main statistics for Northern Ireland Phase 2 December 2022 (PDF). NISRA. Архів (PDF) оригіналу за 2 січня 2023. Процитовано 5 січня 2023.
  30. ↑ Markku Filppula (2005). Dialects across borders. John Benjamins Publishing Co, Amsterdam. с. 90. ISBN 978-9027247872. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 2 січня 2011.
  31. ↑ Donnan, Hastings; Wilson, Thomas M. (2020). The Anthropology of Ireland (англ.). Routledge. ISBN 978-1-000-18999-5. Архів оригіналу за 4 квітня 2023. Процитовано 29 листопада 2022.
  32. ↑ Ryan, James G. (1997). Irish Records: Sources for Family and Local History. Flyleaf Press. с. 40. ISBN 978-0-916489-76-2.
  33. ↑ Presbyterians and the Irish Language Roger Blaney (Ulster Historical Foundation/The Ultach Trust, £6.50) ISBN 0-901905-75-5. History Ireland. 28 січня 2013. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
  34. ↑ Census Key Stats bulletin (PDF). NISRA. 2012. Архів (PDF) оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 11 грудня 2012.
  35. ↑ Main statistics for Northern Ireland Statistical bulletin – Language (PDF). NISRA. Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
  36. ↑ Northern Ireland LIFE & TIMES Survey: What is the main language spoken in your own home? [Архівовано 10 June 2011 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Frequently-Asked Questions about the Irish Language. Ultach. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 7 лютого 2012.
  38. ↑ The Local Government (Miscellaneous Provisions) (Northern Ireland) Order 1995 (No. 759 (N.I. 5)) Архівована копія. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 9 червня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  39. ↑ UK to make Irish an official language in Northern Ireland. POLITICO (амер.). 25 травня 2022. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
  40. ↑ Identity and Language (Northern Ireland) Act 2022 publications – Parliamentary Bills – UK Parliament. Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
  41. ↑ Ainsworth, Paul (6 грудня 2022). 'Historic milestone' passed as Irish language legislation becomes law. The Irish News (англ.). Архів оригіналу за 12 грудня 2022. Процитовано 7 грудня 2022.
  42. ↑ Keenan, Dan (9 січня 2014). Loyalists line up to learn cúpla focail at language classes in heart of east Belfast. Irish Times. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2016.
  43. ↑ Aodan Mac Poilin, 1999, "Language, Identity and Politics in Northern Ireland" [Архівовано 21 August 2020 у Wayback Machine.] in Ulster Folk Life Vol. 45, 1999
  44. ↑ St Andrews Agreement (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2006. (131 KB)
  45. ↑ Census Key Stats bulletin (PDF). NISRA. 2012. Архів (PDF) оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 11 грудня 2012.
  46. ↑ Main statistics for Northern Ireland Statistical bulletin – Language (PDF). NISRA. Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
  47. ↑ Northern Ireland LIFE & TIMES Survey: What is the main language spoken in your own home? [Архівовано 10 June 2011 у Wayback Machine.]
  48. ↑ Janzen, Terry (2005). Topics in Signed Language Interpreting: Theory And Practice. Amsterdam: John Benjamins Publishing Company. с. 256, 265. ISBN 978-90-272-1669-4. OCLC 60742155. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 22 червня 2008.
  49. ↑ Sign Language. Department of Culture, Arts and Leisure. Архів оригіналу за 9 січня 2011. Процитовано 22 червня 2008.
  50. ↑ Paul Murphy announces recognition for sign language. Northern Ireland Office. 30 березня 2004. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 22 червня 2008. I am pleased to announce formal recognition for both British and Irish Sign Languages in Northern Ireland.
  51. ↑ Sport, Nationalism and Globalization: European and North American Perspectives by Alan Bairner (ISBN 978-0791449127), p38
  52. ↑ Sport, Sectarianism and Society in a Divided Ireland by John Sugden and Alan Bairner (ISBN 978-0718500184), p60
  53. ↑ Northern Ireland Assembly Information Office. Northern Ireland Assembly logo. Niassembly.gov.uk. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
  54. ↑ FIFA.com: Northern Ireland, Latest News. Архів оригіналу за 10 грудня 2005. Процитовано 11 червня 2016.
  55. ↑ John Sugden and Scott Harvie (1995). Sport and Community Relations in Northern Ireland 3.2 Flags and anthems. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 26 травня 2008.
  56. ↑ The Union Flag and Flags of the United Kingdom [Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine.] House of Commons Library, 3 June 2008.
  57. ↑ Northern Irish flags from the World Flag Database.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Північна Ірландія
  • Новини Північної Ірландії від BBC(англ.)
  • (англ.) The Geograph® Britain and Ireland — фотопроєкт спрямований на збір географічно репрезентативних фотографії та інформації для кожного квадратного кілометра Великої Британії та Ірландії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Північна_Ірландія&oldid=48199395