Ранко Попович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:17, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ранко Попович
Ранко Попович
Ранко Попович
Особисті дані
Народження 26 червня 1967(1967-06-26) (56 років)
  Печ, СФРЮ
Зріст 183 см
Громадянство  Сербія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1978–1988 Югославія «Беса» (Печ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988–1992 Югославія «Партизан» 2 (0)
1989–1990 →  Югославія «Леотар» 13 (0)
1992–1994 Югославія «Спартак» (Суботиця)  ? (?)
1994–1995 Греція «Етнікос» (Пірей) 10 (0)
1995–1997 Іспанія «Альмерія» 16 (0)
1997–2001 Австрія «Штурм» (Грац) 74 (0)
2001–2002 Австрія «Арнфельс» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2001–2003 Австрія «Арнфельс»
2003–2006 Австрія «Штурм» (Грац) (помічник)
2006–2007 Японія «Санфречче Хіросіма» (помічник)
2007–2009 Сербія «Спартак-Златибор Вода»
2009 Японія «Ойта Трініта»
2011–2012 Японія «Матіда Зельвія»
2012–2013 Японія «Токіо»
2014 Японія «Сересо Осака»
2014–2015 Іспанія «Реал Сарагоса»
2016–2017 Таїланд «Бурірам Юнайтед»
2017–2018 Індія «Пуне Сіті»
2018– Австрія «Санкт-Пельтен»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ранко Попович (серб. Ranko Popović / Ранко Поповић, Сербо-хорватська вимова: [râːŋko pǒpoʋitɕ][1][2]; нар. 26 червня 1967, Печ) — сербський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року очолює тренерський штаб команди «Санкт-Пельтен».

Ігрова кар'єра

Народився 26 червня 1967 року в місті Печ. Юнацький шлях він почав в 1978 році в команді «Беса» (Печ). Через десять років він перейшов на професійний рівень в складі «Партазана» з Белграда[3], хоча зіграв за нього протягом чотирьох сезонів тільки двічі, граючи натомість в оренді за «Леотар».

Після розпаду Югославії у 1992 році став гравцем «Спартака» (Суботиця), у складі якого зіграв у першому розіграші чемпіонату Союзною Республіки Югославія, де провів два сезони. У 1994 році серб переїхав до Греції, де протягом сезону виступав за «Етнікос» (Пірей), а потім підписав контракт з «Альмерією»[4], втім в обох командах не був основним гравцем.

Грати постійно в основному складі Ранко зміг тільки з 1997 року в австрійському «Штурмі» (Грац). Там він провів повних чотири сезони, вигравши за цей час з командою два національних чемпіонати, один Кубок і два Суперкубка Австрії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Арнфельс», де був граючим тренером

Кар'єра тренера

2003 року повернувся в «Штурм» (Грац), де став помічником головного тренера, свого співвітчизника Михайла Петровича. У 2006 році з ним же став працювати у японському «Санфречче Хіросіма».

Першим самостійним тренерським досвідом стала «Спартак-Златибор Вода», яку Ранко очолював у 2007—2009 роках, а 2009 року очолив японську команду «Ойта Трініта», яка мала невдалу серію з чотирнадцяти поразок поспіль. Ранко виправив гру — перших шести матчах команда виграла лише один раз, але в останніх десяти матчах сезону вона не програла жодного разу (5 перемог і 5 нічиїх). Втім команда скоро опинилася на межі банкрутства, у зв'язку з чим Ранко відпустили.

15 грудня 2010 року серб став наставником іншої місцевої команди «Матіда Зельвія» з третього за рівнем дивізіону і вивів команду до другого дивізіону, а ще через рік почав працювати головним тренером в клубі вищого дивізіону «Токіо». 2014 року став головним тренером іншої команди еліти «Сересо Осака» і з обома командами брав участь у Лізі чемпіонів АФК.

24 листопада 2014 року Попович очолив іспанський клуб «Реал Сарагоса»[5]. З командою зайняв 6-те місце у Сегунді 2014/15, але у фіналі плей-оф за вихід в еліту клуб програв «Лас-Пальмасу» (3:1, 0:2). Незважаючи на невдачу, контракт із сербом було продовжено, але наступного сезону результати команди були ще гіршими і 20 грудня 2015 року Попович був звільнений після поразки 1:3 від «Хімнастіка» (Таррагона)[6].

25 серпня 2016 року очолив «Бурірам Юнайтед»[7], з яким став фіналістом Кубка тайської ліги, але фінальний матч був скасований через смерть короля країни Пуміпона Адульядета і обидві команди розділили титул. 10 червня 2017 року за взаємною згодою серб покинув клуб, коли команда була на першому місці в чемпіонаті.

25 вересня 2017 року став головним тренером клубу індійської Суперліги «Пуне Сіті»[8]. З командою за підсумками сезону 2017/8 зайняв 4-те місце, найвище в історії команди, а в кінці травня 2018 року оголосив про свій відхід з команди після успішного сезону.

Натомість Попович повернувся до Австрії, де незабаром очолив австрійський «Санкт-Пельтен».

Досягнення

Як гравця

Як тренера

Примітки

  1. ↑ rȃnī. Hrvatski jezični portal (сербо-хорв.). Процитовано 18 березня 2018. Rȃnko
  2. ↑ pȍp1. Hrvatski jezični portal (сербо-хорв.). Процитовано 18 березня 2018. Pòpović
  3. ↑ Fudbal ex-YU 1945.-1992. > Igrači P. Fudbal ex-YU. Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 9 грудня 2008.
  4. ↑ Ficha del Jugador: Popovic. LFP. Процитовано 9 грудня 2008. [недоступне посилання з 01.10.2010]
  5. ↑ El serbio Popovic, nuevo entrenador del Real Zaragoza [Serbian Popovic, new manager of Real Zaragoza] (ісп.). Marca. 24 листопада 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  6. ↑ El Real Zaragoza decide prescindir de los servicios de Ranko Popovic [Real Zaragoza decides to let go of Ranko Popovic's services] (ісп.). Zaragoza's official website. 20 грудня 2015. Процитовано 26 грудня 2015.
  7. ↑ Insawang, Arwatchanon (28 серпня 2016). Buriram united appoints Ranko Popovic as new head coach. Football Channel Asia. Процитовано 10 вересня 2016.
  8. ↑ Ranko Popović signs with Pune City. FC Pune City (Twitter).

Посилання

«Реал Сарагоса» – Тренери

Саука (1932) · Дос Сантос (1932–34) · Ф. Гонсалес (1934–35) · Планас (1935) · Оліварес (1935–36) · Арнанс (1939–41) · Гамборена (1941) · Урітарте і Остале (1941) · Кінкосес (1941–43) · Кайседо (1943–45) · Арнанс (1945) · Хуаніто (1945–46) · Оліварес (1946–47) · Соррібас (1947–48) · Соладреро (1948) · Мачеда (1948) · Бру (1948–49) · Осеха (1949) · Хуаніто (1949–50) · Планас (1950) · Уркірі (1950–51) · Хуаніто (1951) · Беркеші (1951–52) · Балманья (1952–53) · Егілус (1953–54) · Мундо (1954–56) · Кінкосес (1956–58) · Касар'єго (1958) · Очоантесана (1958–59) · Мундо (1959–60) · Ернандес (1960) · Сесар (1960–63) · Рамальєтс (1963–64) · Бельйо (1964) · Ольсен (1964–65) · Он (1965–66) · Даучик (1966–67) · Лерін (1967) · Ольсен (1967–68) · Сесар (1968–69) · Ріаль (1969–70) · Кальмар (1970) · Балманья (1970–71) · Гарсія Трайд (1971) · Ернандес (1971) · Іріондо (1971–72) · Карр'єга (1972–76) · Мюллер (1976–77) · Іглесіас (1977–78) · Бошков (1978–79) · Вільянова (1979–81) · Коста (1981) · Бенгаккер (1981–84) · Феррарі (1984–85) · Коста (1985–87) · Вільянова (1987–88) · Антич (1988–90) · Манейро (1990–91) · Фернандес (1991–96) · Еспарраго (1996–97) · Коста (1997–98) · Рохо (1998–2000) · Лільйо (2000) · Коста (2000–01) · Рохо (2001–02) · Коста (2002) · Алонсо (2002) · Флорес (2002–04) · Муньйос (2004–06) · Фернандес (2006–08) · Гарітано (2008) · Ірурета (2008) · Вільянова (2008) · Марселіно (2008–09) · Гай (2009–10) · Агірре (2010–11) · Хіменес (2012–13) · Еррера (2013–14) · Муньйос (2014) · Попович (2014–15) · Каррерас (2015–16) · Мілья (2016) · Агне (2016–17) · Лайнес (2017) · Н. Гонсалес (2017–18) · Ідьякес (2018) · Алькарас (2018) · Фернандес (2018–20) · Бараха (2020) · І. Мартінес (2020) · Х. І. Мартінес (2020–22) · Карседо (2022) · Ескріба (2022–23) · Веласкес (2023–)

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ранко_Попович&oldid=34633921