Штурм (Грац)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Штурм» (Грац)
Sturm Graz Logo.gif
Повна назва Sportklub Puntigamer Sturm Graz
Засновано 1909
Населений пункт Ґрац, Австрія
Стадіон Меркур Арена
Вміщує 15 400
Президент Австрія Крістіан Яук
Головний тренер Австрія Кристіан Ільцер
Ліга Австрійська Бундесліга
2020/21 3-є
Домашня
Виїзна

«Штурм» (нім. Sportklub Puntigamer Sturm Graz) — австрійський футбольний клуб з міста Ґрац, Штирія. Виступає в Бундеслізі Австрії, вищому дивізіоні чемпіонату Австрії. Заснований 1909 року, клубні кольори — чорний та білий.

За свою історію «Штурм» (Грац) тричі вигравав чемпіонат Австрії з футболу — у 1998, 1999 та 2011 роках, а також декілька разів брав участь у Лізі чемпіонів УЄФА та Лізі Європи УЄФА. Найпринциповішим суперником «Штурму» є сусіди з Грацу, «Грацер».

Історія[ред. | ред. код]

Графік виступів у чемпіонаті «Штурму» (Грац)

Заснування[ред. | ред. код]

Штурм (Грац) заснована в 1909 році як робоча команда, на відміну від сусідів «Грацера», заснованого у 1902 році. У період з 1921 по 1949 роки команда досягла значних успіхів, 11 разів виграла регіональний чемпіонат Штирії.

Аншлюс 1938 року зробив Австрію частиною німецького Третього рейху, австрійські клуби стали частиною німецьких футбольних змагань. «Штурм» грав у першому раунді Тчамерпокалі 1940 року, попередника сучасного Кубку Німеччини. У 1941 році отримав право грати в Гаулізі Остмарк, одній з вищих регіональних ліг Німеччини. У сезоні 1941/42 років команда знялася зі змагань, а за підсумками наступного сезону посіла 11-те місце та вилетіла до нижчого дивізіону[1].

У 1949 році «Штурм» увійшов до австрійської національного чемпіонату як перша команда, яка не базується у Відні.

1981: Перший успіх[ред. | ред. код]

Перший великий успіх прийшов під керівництвом менеджера Отто Барича, коли клуб посів друге місце в лізі в сезоні 1980/81 років. У сезоні 1983/84 років клуб пробився до чвертьфіналу Кубку УЄФА, в якому австрійці поступилися в чвертьфіналі за підсумками серії післяматчевому пенальті «Ноттінгем Форест»[2].

1992: Початок нової епохи[ред. | ред. код]

У грудні 1992 року Ганнес Картніг призначений президентом, призначивши новим менеджером свого близького друга Гайнца Шільхера. На той час «Штурм» потопав у величезних боргах. «Штурм» пройшов кваліфікацію до новоствореної Ценерліги, Картніг та Шілхер вирішили, що найкращим способом дій було б утриматися від підписання відомих гравців, вибравши замість цього новий виктор, використовуючи юних талантів з молодіжної команди клубу. У 1993 році став тренером Мілан Джуричич.

1994-2002: Осим і європейський футбол[ред. | ред. код]

У 1994 році боснійець Івиця Осим взяв під контроль досі невдалий «Штурм»; це стало вирішальним поворотним моментом в історії клубу. Осіму вдалося створити ефективну та потужну команду, використовуючи молодих та недосвідчених гравців, які були в його розпорядженні, підсилені кількома досвідченими провідними гравцями. Перший успіх команди прийшов у 1995 році, коли команда посіла друге місце в лізі. Через рік вони виграли свій перший титул, обігравши «Адміру Вакер» у фіналі кубку, але похитнувшись у лізі, знову посів друге місце.

У 1998 році «Штурм» виграв свій перший чемпіоном титул австрійської Бундесліги, виграв титул за сім матчів до завершення сезону. «Штурм» встановив два рекорди протягом цього сезону; протягом перших 12 матчів сезону команда не програвала, а потім ще в 19 матчах протягом сезону. Ха підсумками сезону вони набрали 81 очко, що є рекордом Австрії, вигравши титул, випередивши «Рапід» (Відень) на 19 очок. У вище вказаному сезоні також розвивався «магічний трикутник» Маріо Гааса, Ганнеса Райнмайра та Івіцу Вастича.

У 1999 році «Штурм» захистив чемпіонський титул та оформив золоимй хет-трик (ліга, кубок і суперкубок), а також виступив у кваліфікації до Ліги чемпіонів УЄФА. У вище вказаному турнірі, однак, єдиним успіхом команди виявилася нульна нічия з московським «Спартаком». У сезоні 1999/00 років «Штурм» вдруге потрапив у Лігу чемпіонів, зайнявши третє місце у своїй групі. ФК «Тіроль» вирвав вирвав чемпіонський титул з рук «Штурма», але другого місця, було достатньо для третьої участі в Лізі чемпіонів, наступного сезону.

Сенсаційно «Штурм» виграв групу D Ліги чемпіонів (проти «Галатасарая», «Рейнджерс» та «Монако»), вперше вийшовши до другого раунду. Виступи в національному чемпіонаті були не такими успішними – четверте місце, найгірше під керівництвом Осима.

Після вдадих виступів у Лізі чемпіонів декілька ключових гравців із 12-ти, залишил команду, але не були належним чином замінені. Що ще гірше, ця поспішна перебудова команди забрала майже весь прибуток, отриманий від єврокубків. Лише невелика частина грошей була вкладена в розвиток молоді для створення академії. Незважаючи на це, щойно зібрана команда знову фінішувала на другому місці в чемпіонаті, але провалилася на бар'єрі кваліфікації до Ліги чемпіонів. Це, разом із зростаючою критикою з боку президента клубу, прискорило відхід Осима після восьми років перебування на тренерському містку.

2002 – 2009: Консолідація[ред. | ред. код]

«Штурм», володар кубка Австрії 2010

Франко Фода та Жильбер Гресс (сім поразок у дев’яти матчах) перебували на тренерському містку, не досягли особливих успіхів, перш ніж колишній прибиральник Михайло Петрович став головним тренером восени 2003 року. Він керував поступовим допуском молодих талантів, забезпечуючи команді місце у вищому дивызыоны як у 2004, так і в 2005 році, в яких «Штурм» посідав 7-ме місце.

З 2005 року грацький клуб стикається з фінансовими проблемами, і 1 вересня 2006 року податкові органи подали заяву про банкрутство. Через фінансову ситуацію «Штурм» був змушений використовувати молодих гравців, яких незабаром продали, щоб перезавантажити клуб. Також у 2006 році тренер Михайло Петрович покинув клуб, його замінив Франко Фода.

2009 — наш час: нові звершення[ред. | ред. код]

Попередня емблема клубу

Зайнявши четверте місце в 2009 році, «чорні» пройшли кваліфікацію до групового етапу Ліги Європи УЄФА 2009/10. Їх суперниками стали «Галатасарай», «Панатінаїкос» і «Динамо» (Бухарест). У 2010 році «чорні» виграли Кубок Австрії проти «Вінер-Нойштадта» у Клагенфурті в присутності 25 000 власних уболівальників. Це була найбільша кількість уболівальників, яка коли-небудь їздили на виїзний матч до іншої землі.

У сезоні 2010/11 років «Штурм» виграв чемпіонат Австрії. Родзинкою сезону став відбірковий матч проти «Ювентуса» до Ліги Європи УЄФА.

У сезоні 2011/12 років «Штурм» грав у кваліфікаційних раундах Ліги чемпіонів УЄФА і зміг перемогти угорський клуб «Відеотон» та грузинський «Зестафоні». Однак, у плей-оф «Штурму» (Грац) програв борисовському БАТЕ, забезпечивши тим самим вихід до групового етапу Ліги Європи, де потрапили до групи з «Андерлехтом», московським «Локомотивом» та афінським АЕКом. Наприкінці сезону «Штурм» зайняв п’яте місце в Бундеслізі, а головний тренер Франко Фода, після шести років роботи в клубі, звільнений з займаної посади. Його замінив Петер Гібалла, під керівництвом німецького фахівця «Штурм» заграв потужно протягом осінніх місяців, але невдала гра навесні призвела до звільнення Гібалли до завершення сезону. На щастя, «Штурму» вдалося посісти четверте місце в підсумковій таблиці чемпіонату, хоча й з найменшою кількістю набраних очок, яку коли-небудь набирала команди з четвертого місця. Це забезпечило кваліфікацію Ліги Європи на наступний рік. Дарко Миланич, який виграв декілька титулів у складі «Марибора» у Словенії, очолив клуб у сезоні 2013/14 років.

Досягнення[ред. | ред. код]

Бундесліга (Австрія):

Кубок Австрії:

Суперкубок Австрії

Кубок Інтертото

  • Володар (1): 2008

Кубок УЄФА

  • Чвертьфіналіст (1): 1983/84

Стадіон[ред. | ред. код]

Традиційно домашнім стадіоном клубу протягом багатьох років залишався «Груабн», який вміщував понад 12 000 чоловік – майже виключно стоячи – і який характеризувався вузьким ігровим полем та близькістю вболівальників до гравців. З 1997 по 2005 рік «Груабн» використовувався лише як тренувальна база, а також для матчів юнацьких, молодіжних та аматорських команд. У 2005 році стадіон проданий місту Грац, щоб полегшити фінансове навантаження клубу. У 1997 році клуб переїхав на стадіон Арнольда Шварценеггера, який спільно використовували «Штурм» та його земляки-суперники, «Грацер». З лютого 2006 року стадіон називався UPC-Arena. У липні 2016 року Merkur Insurance виграла спонсорські права на стадіон. Зараз стадіон називається «Меркур Арена».

Вболівальники та Дербі Грацу[ред. | ред. код]

Дослідження, опубліковане у 2008 році німецьким інститутом ринкових досліджень Sport + Markt, показало, що у Штурма близько 360 000 уболівальників по всій Австрії, що є лише другим за кількістю вболівальників покзником, після «Рапіда» (Відень)[3]. В Європі, за оцінками, налічується 410 000 уболівальників клубу, що ставить їх на 117-е місце в рейтингу найпідтримуваніших клубів.

Існує декілька організованих фан-груп – найбільші та найвідоміші – Jewels Sturm і Brigata Graz, обидві засновані в 1994 році, і Grazer Sturmflut, заснована двома роками пізніше, в 1996 році.

Вболівальники «Штурму» мають дуже міцну дружбу з фанатами клубу німецької Другої Бундесліги «Карлсруе». Вони також підтримують зв'язок з фанатами «Вердера» та вболівальниками з «Пізи» та Каррари в італійському чемпіонаті. Зовсім недавно вони також мали контакти з групою ультрас «Марибора».

«Штурм» має принципове суперництво суперниками-земляками «Грацера», з яким вони змагаються в Дербі Грацу. У 1974 році була велика опозиція обох груп уболівальників проти запропонованого злиття у ФК «Грац». З 1920 року, за винятком товариських матчів (особливо перед першим офіційним кубком Штирії в 1920 році), між ними було зіграно 197 матчів, з яких було 185 поєдинків у чемпіонаті (130 — на професіональному рівні та 55 на аматорському рівні в Штирійська ліга); окрім цього п'ять матчів у Кубку Австрії; один матч у Суперкубку Австрії; два поєдинки в Тчаммерпокалі та чотири матчі в Кубку Штирії. Перше дербі відбулося в 1911 році, останнє – 17 травня 2007 року. Наразі «Штурм» виграв більше матчів дербі, ніж «Грацер».

Існує й інше суперництво, з двома віденськими клубами («Аустрія» (Відень) та «Рапід» (Відень)), через історію змагань за трофеї між цими трьома клубами, і, як і більшість ультрас, уболівальники дуже не люблять «Ред Булл» (Зальцбург), незадоволені придбанням «Аустрії» (Зальцбург) австрійській компанії з виробництва енергетичних напоїв Red Bull.

Статистика виступів у єврокубків[ред. | ред. код]

  • Кв= Кваліфікація
  • П= Попередній
  • ПО = Плей-оф
Сезон Змагання Раунд Країна Клуб Вдома На виїзді
1970–71 Кубок УЄФА 1 Фінляндія «Ільвес» 3–0 2–4
2 Англія «Арсенал» 1–0 0–2
1974–75 Кубок УЄФА 1 Бельгія «Антверпен» 2–1 0–1
1975–76 Кубок володарів кубків УЄФА 1 Болгарія «Славія» (Софія) 3–1 0–1
2 Угорщина «Голодаш» 2–0 1–1
ЧФ Німеччина «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 0–2 0–1
1978–79 Кубок УЄФА Німеччина «Боруссія» (Менхенгладбах) 1–2 1–5
1981–82 Кубок УЄФА 1 СРСР ЦСКА (Москва) 1–0 1–2
2 Швеція «Гетеборг» 2–2 2–3
1983–84 Кубок УЄФА 1 Румунія «Спортул Студенцеск» 0–0 2–1
2 Італія «Геллас Верона» 0–0 2–2
3 НДР «Локомотив» (Лейпциг) 2–0 0–1
ЧФ Англія «Ноттінгем Форест» 1–1 (д.ч.) 0–1
1988–89 Кубок УЄФА 1 Швейцарія «Серветт» 0–0 0–1
1991–92 Кубок УЄФА 1 Нідерланди «Утрехт» 0–1 1–3
1995–96 Кубок УЄФА Кв Чехія «Славія» (Прага) 0–1 1–1
1996–97 Кубок володарів кубків 1 Чехія «Спарта» (Прага) 2–2 1–1
1997–98 Кубок володарів кубків 1 Кіпр АПОЕЛ 3–0 1–0
2 Греція АЕК (Афіни) 1–0 0–2
1998–99 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Угорщина «Уйпешт» 4–0 3–2
Група C – 4-те Росія «Спартак» (Москва) 0–2 0–0
Італія «Інтернаціонале» 0–2 0–1
Іспанія «Реал Мадрид» 1–5 1–6
1999–00 Ліга чемпіонів УЄФА Кв3 Швейцарія «Серветт» 2–1 2–2
Група D – 3-тє, П Франція «Марсель» 3–2 0–2
Англія «Манчестер Юнайтед» 0–3 1–2
Хорватія «Кроация» (Загреб) 1–0 0–3
1999–00 Кубок УЄФА 3 Італія «Парма» 3–3 (д.ч.) 1–2
2000–01 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Ізраїль «Хапоель» (Тель-Авів) 3–0 2–1
Кв3 Нідерланди «Феєнорд» 2–1 1–1
Група D – 1-ше, П Шотландія «Рейнджерс» 2–0 0–5
Туреччина «Галатасарай» 3–0 2–2
Франція «Монако» 2–0 0–5
Група A – 3-тє Іспанія «Валенсія» 0–5 0–2
Англія «Манчестер Юнайтед» 0–2 0–3
Греція «Панатінаїкос» 2–0 2–1
2001 Кубок Інтертото 2 Швейцарія «Лозанна-Спорт» 0–1 3–3
2002–03 Ліга чемпіонів УЄФА Кв3 Ізраїль «Маккабі» (Хайфа) 3–3 0–2
2002–03 Кубок УЄФА 1 Шотландія «Лівінгстон» 5–2 3–4
2 Болгарія «Левські» (Софія) 1–0 0–1 (пен 8–7)
3 Італія «Лаціо» 1–3 1–0
2005 Кубок Інтертото 1 Андорра «Ранжерс» 5–0 1–1
2 Німеччина «Вольфсбург» 1–3 2–2
2008 Кубок Інтертото Р Білорусь «Шахтар» (Солігорськ) 2–0 0–0
3 Угорщина «Будапешт Гонвед» 0–0 2–1
2008–09 Кубок УЄФА Кв2 Швейцарія «Цюрих» 1–1 (пен 2–4) 1–1
2009–10 Ліга Європи УЄФА Кв2 Боснія і Герцеговина «Широкі Брієг» 2–1 1–1
Кв3 Чорногорія «Петровац» 5–0 2–1
Плей-оф Україна «Металіст» (Харків) 1–1 1–0
Група F – 4-те Румунія «Динамо» (Бухарест) 0–1 1–2
Туреччина «Галатасарай» 1–0 1–1
Греція «Панатінаїкос» 0–1 0–1
2010–11 Ліга Європи УЄФА Кв3 Грузія «Динамо» (Тбілісі) 2–0 1–1
Плей-оф Італія «Ювентус» 1–2 0–1
2011–12 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Угорщина «Відеотон» 2–0 2–3
Кв3 Грузія «Зестафоні» 1–0 1–1
ПО Білорусь БАТЕ (Борисов) 0–2 1–1
Ліга Європи УЄФА Група L – 4-те Росія «Локомотив» (Москва) 1–2 1–3
Греція АЕК (Афіни) 1–3 2–1
Бельгія «Андерлехт» 0–2 0–3
2013–14 Ліга Європи УЄФА Кв2 Ісландія «Брєйдаблік» 0–1 0–0
2015–16 Ліга Європи УЄФА Кв3 Росія «Рубін» (Казань) 2–3 1–1
2017–18 Ліга Європи УЄФА Кв2 Чорногорія «Младост» (Подгориця) 0–1 3–0
Кв3 Туреччина «Фенербахче» 1–2 1–1
2018–19 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Нідерланди «Аякс» 1–3 0–2
Ліга Європи УЄФА Кв3 Кіпр АЕК (Ларнака) 0–2 0–5
2019–20 Ліга Європи УЄФА Кв2 Норвегія «Гаугесун» 2–1 0–2
2021–22 Ліга Європи УЄФА Плей-оф Словенія «Мура» 2–0 3–1
Група B Франція «Монако»
Нідерланди ПСВ
Іспанія «Реал Сосьєдад»

Гравці[ред. | ред. код]

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 31 серпня 2021
Позиція Гравець
4 Словенія ЗХ Йон Горенц Станкович
5 Швейцарія ЗХ Грегорі Вютріх
6 Австрія ЗХ Александар Боркович (орендований у «Гоффенгайма»)
8 Австрія ПЗ Александер Прасс
9 Італія НП Келвін Єбоа
10 Грузія ПЗ Отар Кітейшвілі
11 Австрія ПЗ Манпріт Саркарія
13 Австрія НП Якоб Янчер
14 Австрія ЗХ Пауль Компоч
15 Кот-д'Івуар НП Андерсон Ньянгбо (орендований у «Гента»)
16 Австрія ПЗ Сандро Шендль
17 Австрія ПЗ Лукас Ягер
18 Австрія ПЗ Філіпп Гуспек
19 Австрія ПЗ Вндреас Куен
Позиція Гравець
20 Австрія НП Мартін Кренцер
21 Австрія ПЗ Самюель Стюклер
22 Боснія і Герцеговина ЗХ Юсуф Гаджибекович
24 Австрія ЗХ Сандро Інголич
25 Австрія ПЗ Штефан Гірлендер
26 Австрія ПЗ Крістоф Ланг
27 Австрія ВР Йорг Себенгандль
29 Замбія НП Франсиско Мвепу
30 Австрія ПЗ Іван Любич
32 Австрія ВР Тобіас Шютценауер
35 Австрія ЗХ Ніклас Грейгофер
36 Австрія ЗХ Вінсент Трюммер
42 Австрія ЗХ Давид Аффенгрюбер
44 Малі ЗХ Амаду Данте

В оренді[ред. | ред. код]

Позиція Гравець
Австрія ВР Крістофер Джуліані (орендований «Капфенбергом» до 30 червня 2022)
Австрія ЗХ Флоріан Вейлер (орендований «Гартбергом» до 30 червня 2022)
Позиція Гравець
Австрія ПЗ Дардан Шабанахаджай] (орендований «Капфенбергом» до 30 червня 2022)

Закріплені номери[ред. | ред. код]

Позиція Гравець
3 Австрія ЗХ Гюнтер Нойкрірхнер (1989–2006)
7 Австрія НП Маріо Гаас (1993–2012)

Відомі тренери[ред. | ред. код]

  • Австрія Леопольд Крушвіц (1945–46)
  • Австрія Йозеф Мольцер (1946–49)
  • Австрія Людвіг Дурек (1950)
  • Австрія Франц Черницький (1951–52)
  • АвстріяНімеччина Карл Деккер (1952–54)
  • УгорщинаАвстрія Янош Гердов (1954)
  • Австрія Ганс Гміндль (1955)
  • Австрія Руді Штріттіх (1 липня 1955 – 30 червня 1956)
  • Австрія Йозеф Блум (1956–58)
  • Австрія Людвіг Дурек (1958–60)
  • УгорщинаАвстрія Янош Шеп (1960–61)
  • Австрія Отто Мюльбауер (1961)
  • Австрія Август Рампф (1961–62)
  • УгорщинаАвстрія Лайош Лерінчи (1962–63)
  • Австрія Август Рампф (1963)
  • Австрія Рудольф Суханек (1963–64)
  • Австрія Карл Адамек (1965–66)
  • Австрія Франц Фухс (1966–67)
  • Австрія Карл Кованц (1967)
  • Австрія Герд Спрінгер (1967–70)
  • УгорщинаАвстрія Янош Шеп (1970–71)
  • Австрія Август Рампф (1971)
  • Австрія Адольф Ремі (1971–72)
  • Австрія Карл Шлехта (1972–77)
  • Австрія Д-р. Гюнтер Паулич (1977–80)
  • Хорватія Отто Барич (1 липня 1980 – 30 червня 1982)
  • Австрія Гернот Фрайдл (1 липня 1982 – 9 квітня 1984)
  • Австрія Роберт Пфлуг (10 квітня 1984 – 23 вересня 1984)
  • Австрія Германн Штессль (24 вересня 1984 – 30 червня 1985)
  • Хорватія Іван Маркович (1 липня 1985 – 12 жовтня 1985)
  • Австрія Франц Мікша (13 жовтня 1985 – 30 червня 1986)
  • Австрія Вальтер Людешер (1 липня 1986 – 24 вересня 1988)
  • Австрія Манфред Штайнер (в.о.) (24 вересня 1988 – 31 жовтня 1988)
  • Хорватія Отто Барич (1 жовтня 1988 – 30 червня 1989)
  • Австрія Август Старек (1 липня 1989 – 1 листопада 1991)
  • Австрія Роберт Пфлуг (1 листопада 1991 – 1 жовтня 1992)
  • Словаччина Ладислав Юркемик (1 листопада 1992 – 30 червня 1993)
  • Хорватія Мілан Джуричич (1 липня 1993 – 30 червня 1994)
  • Боснія і Герцеговина Івиця Осим (1 червня 1994 – 14 вересня 2002)
  • Німеччина Франко Фода (14 вересня 2002 – 31 травня 2003)
  • Швейцарія Жильбер Гресс (1 липня 2003 – 31 серпня 2003)
  • Сербія Михайло Петрович (1 вересня 2003 – 31 травня 2006)
  • Німеччина Франко Фода (1 липня 2006 – 12 квітня 2012)
  • Німеччина Томас Крістл (в.о.) (12 квітня 2012 – 31 травня 2012)
  • Німеччина Петер Гібалла (1 червня 2012 – 22 квітня 2013)
  • Австрія Маркус Шопп (в.о.) (22 квітня 2013 – 3 червня 2013)
  • Словенія Дарко Миланич (4 червня 2013 – 23 вересня 2014)
  • Австрія Гюнтер Нойкірхнер (в.о.) (23 вересня 2014 – 30 вересня 2014)
  • Німеччина Франко Фода (30 вересня 2014 – 31 грудня 2017)
  • Німеччина Гайко Фогель (31 грудня 2017 – 5 листопада 2018)
  • Австрія Гюнтер Нойкірхнер (в.о.) (5 листопада 2018 – 12 листопада 2018)
  • Австрія Роман Меліх (12 листопада 2018 – 31 червня 2019)
  • Англія Нестор Ель Маестро (1 липня 2019 - 25 червня 2020)

Менеджмент клубу[ред. | ред. код]

Адміністрація[ред. | ред. код]

  • Президент: Крістіан Яук

Тренерський штаб[ред. | ред. код]

  • Головний тренер: Крістіан Ільцер
  • Помічники головного тренера: Домінік Дойчль, Уве Гольцль
  • Тренер воротарів: Штефан Лох
  • Тренер молодіжної та резервної команди: Мохамед Сахлі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Grüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs 7. Vereinslexikon. Kassel: Agon-Sportverlag. ISBN 9783897841475.
  2. Liverpool's barrage gets semi-final spot. Montreal Gazette. United Press International. 22 March 1984. Процитовано 4 September 2013. 
  3. 700.000 Österreicher sind Rapid-Fans. 18 September 2008. 

Посилання[ред. | ред. код]