Луїс Мілья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Луїс Мілья
Luis Milla.png
Особові дані
Повне ім'я Луїс Мілья Аспас
Народження 12 березня 1966(1966-03-12) (52 роки)
  Теруель, Іспанія
Зріст 173 см
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1984–1988 Іспанія «Барселона Б» 40 (5)
1984–1990 Іспанія «Барселона» 54 (2)
1990–1997 Іспанія «Реал Мадрид» 165 (3)
1997–2001 Іспанія «Валенсія» 79 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1989–1990 Іспанія Іспанія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Іспанія «Пусол»
2007–2008 Іспанія «Хетафе» (асист.)
2008–2010 Іспанія Іспанія U19
2008–2010 Іспанія Іспанія U20
2010–2013 Іспанія Іспанія U21
2012 Іспанія Іспанія (ол.)
2013 ОАЕ «Аль-Джазіра»
2015–2016 Іспанія «Луго»
2016 Іспанія «Реал Сарагоса»
2017– Індонезія Індонезія

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Луїс Мілья (ісп. Luis Milla, нар. 12 березня 1966, Теруель) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Індонезії.

За свою 16-річну ігрову кар'єру він представляв три команди — «Барселону», «Реал Мадрид» та «Валенсія», з якими виграв ряд трофеїв. Крім того провів три матчі за національну збірну Іспанії

Після завершення ігрової кар'єри став працювати тренером, зокрема керуючи різними молодіжними збірними Іспанії протягом декількох років і у 2011 році ставав чемпіоном Європи серед молодіжних команд.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Мілья народився в місті Теруель, Арагон. Після закінчення футбольної академії «Барселони» він дебютував в Ла Лізі 9 вересня 1984 року, оскільки «Барса» випустила на матч склад з молодих гравців в зв'язку з загальним страйком[1]. Молодий Луїс забивши у тому матчі у ворота «Реал Сарагоса» (4:0)[2]. Після цього гравець був включений в заявку клубу «Барселона Б» і чотири роки грав за неї у Сегунді.

Мілья був переведений в першу команду в 1988 році, проте через два роки у нього почалися розбіжності з Радою директорів і тренером Йоганом Кройфом[3], в підсумку все закінчилося його безкоштовним трансфером в «Реал Мадрид». Він був важко травмований у своєму першому сезоні, тому зіграв лише у 6 матчах, але після одужання став важливою ланкою першої команди і допоміг у завоюванні двох чемпіонських титулів і одного кубку Іспанії, він досить часто грав навіть після покупки в 1994 році Фернандо Редондо[4].

1997 року перейшов до «Валенсії», за який відіграв 4 сезони. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Інтертото і Кубка Іспанії, а також став фіналістом Ліги чемпіонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Валенсію» у 2001 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

15 листопада 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в грі проти збірної Угорщини (4:0) у відбірковому матчі чемпіонату світу 1990 року[5]. Після того зіграв ще у двох матчах за збірну.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2006 року, очоливши тренерський штаб клубу «Пусол» з Терсери, четвертого за рівнем дивізіону Іспанії, де провів один рік.

У сезоні 2007/08 Мілья працював асистентом колишнього партнера по «Барселоні» і «Реалу» Мікаеля Лаудрупа у «Хетафе»[6].

Наступного літа він був призначений тренером збірної Іспанії до 19 років після призначення Вісенте дель Боске тренером старшої команди. У своєму першому турнірі, чемпіонаті Європи 2009 року, команда не пройшла груповий етап, однак на наступному турнірі 2010 року у Франції він вивів Іспанію до фіналу, де вона зазнала поразки від господарів.

Пізніше в тому ж році Мілья замінив Хуана Рамона Лопеса Каро біля керма збірної до 21 року. Незважаючи на виявлену до нього недовіру, він зумів кваліфікуватися з національною збірною на чемпіонат Європи 2011 року після перемоги над Хорватією у двоматчевому плей-оф. У заключній стадії в Данії Мілья привів Іспанію U-21 до їх третього титулу, команда пропустила лише два голи в п'яти іграх (чотири перемоги і одна нічия). Він був звільнений після того, як його команда не змогла подолати груповий етап на літніх Олімпійських іграх 2012 року, не забивши жодного голу і зайнявши останнє місце[7].

У лютому 2013 року Мілья був призначений тренером клубу чемпіонату ОАЕ «Аль-Джазіра». Свій перший матч він провів у Лізі чемпіонів АФК проти іранського клубу «Трактор Сазі», його команда програла з рахунком 3:1. За підсумками групового етапу «Аль-Джазіра» все-таки обійшла «Трактор Сазі», але зайняла 3 місце і не вийшла з групи. 25 жовтня того ж року Мілья покинув еміратський клуб.

З 1 липня 2015 року очолив тренерський штаб команди «Луго», що виступала в Сегунді. У лютому 2016 був звільнений з цього клубу.

2016 року протягом чотирьох місяців був головним тренером іншої команди Сегунди, «Реал Сарагоса», з якої був звільнений через незадовільні результати — шість матчів поспіль без перемог.

З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Індонезії.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Барселона»: 1984-85
«Реал Мадрид»: 1994-95, 1996-97
«Барселона»: 1989-90
«Реал Мадрид»: 1992-93
«Валенсія»: 1998-99
«Реал Мадрид»: 1990, 1993
«Валенсія»: 1999
«Барселона»: 1988-89
«Валенсія»: 1998

Як тренера[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]