Сговіо Томас Йосипович
Томас Сговіо | ||||
---|---|---|---|---|
Thomas Sgovio | ||||
Народження | 7 жовтня 1916 Баффало | |||
Смерть | 3 липня 1992 (75 років) | |||
Меса, Аризона | ||||
Країна | США | |||
Діяльність | письменник, митець, політичний в'язень | |||
Роки творчості | з 1960 | |||
Сайт | sgovio.com | |||
| ||||
Томас Сговіо (7 жовтня 1916, Баффало — 3 липня 1997, Меса) — американський художник, екс-комуніст, і колишній ув'язнений ГУЛАГУ та колимських концтаборів, де провів 16 років. Його батько був італійським американцем та комуністом, депортованим владою США до СРСР через його політичну діяльність.
Біографія
Народився в Бафалло, Нью-Йорк 7 жовтня 1916 року.
Сговіо переїхав до СРСР у 19-річному віці з батьком Джозефом, «... якого Сполучені Штати депортували як комуністичного агітатора в 1935 році».[1] Після прибуття в СРСР він відмовився від свого американського паспорту[2]. Томас хотів продовжити свою художню освіту, але його не прийняли ні в одну з художніх шкіл Москви. Працював художником в журнально-газетному об'єднанні. У 1937 році був заарештований батько Томаса. Після трьох років сам Томас розчарувався з життя в Москві та намагався повернути свій паспорт в посольстві США, але був заарештований НКВС 12 березня 1938 року, коли він вийшов з посольства.[2] Після його арешту його з початку доставили до московської тюрми на Луб'янці і пізніше перевезли до в'язниці на Таганці.[3]
Після звичайного формального дізнання, Трійка НКВС засудила його до 5 років примусової праці як «соціально небезпечного елементу».[2]. Декілька років потому, Сговіо намагався добитися перегляду своєї справи, але прокурор, який розглянув апеляцію, прийшов до висновку, що немає ніяких підстав для перегляду його справи"[2].
Сговіо був відправлений в ешелоні з іншими ув'язненими до Владивостоку. Сговіо писав: «Наш поїзд виїхав з Москви ввечері 24 червня. Це було початком подорожі в східному напрямку, яке мало тривати з місяць. Я ніколи не забуду цієї миті. Сімдесят чоловіків ... ридали»[4]. З Владивостоку він був етапований на борту судна «Индігірка» до колимських концтаборів.
У той час в таборах угруповання професійних злочинців мешкали разом з іншими ув'язненими, включаючи політичних, і панували над ними.[5] Татуювання різних типів були однією з характерних ознак професійних злочинців. Сговіо, як професійний художник, став важливою ланкою татуіровального бізнесу в таборі. Деякий час Сговіо був також особистим ординарцем старшого охоронця в таборі[6]. В інший час він був членом бригади на лісоповалі.[7] Під час Другої світової війни, Сговіо дізнався про конфлікт в Тихому океані зі старих газет, в які виявилися загорнуті деталі машин, надіслані до СРСР за програмою американської допомоги Ленд-ліз та передані до ГУЛАГу[8] Він був очевидцем, а пізніше ще й описав смертельний голод і загибель незліченних ув'язнених, жертв радянського ГУЛАГу.[9]
По закінченню терміну ув'язнення він був затриманий на Колимі до 1946, потім переїхав в Александров. У 1948 році він був повторно заарештований і засланий на довічне поселення в Красноярський край у Богучанський район. Працював на лісоповалі, в колгоспі, в 1954 році став контролером кінотеатру, в тому ж році був звільнений із заслання, але мав залишитись у СРСР з «тавром» як колишній засуджений[10] Після реабілітації в 1956 році він виїхав до Москви, де працював художником. Зрештою, тільки в 1960 році йому було дозволено повернутися в Сполучені Штати.[11]
Він описав свій досвід та життя таборів у своїх мемуарах які назвав «Люба Америка! Чому я відвернувся проти комунізму» (Dear America! Why I Turned Against Communism), опублікованих у 1972.[12]
Про його долю також розповідається в книжці Тіма Цуліадіса «Покинуті. Американська трагедія в Сталінській Росії ».[13]
Олександр Солженіцин чотири рази посилається на спогади Сговіо в «Архіпелазі ГУЛАГ» і включив його в список свідків «архіпелагу ГУЛАГ» , досвід і матеріали яких лягли в основу книги[14].
Томас Сговіо помер 3 липня 1997 року в Месі, штат Аризона. Після нього залишилась дружина, два сини та донька[15].
Примітки
- ↑ According to an AP article by Alan Cullison published by the Pittsburgh Post-Gazette on November 9, 1997
- ↑ а б в г Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 139—140, ISBN 1-4000-3409-4
- ↑ "Thomas Sgovio" Gulag History / Roy Rosenzweig Center for History and New Media, George Mason University. Retrieved December 5, 2011
- ↑ Sgovio, Dear America!, 1979, pp. 129-35 Цит. по: Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 160, ISBN 1-4000-3409-4
- ↑ Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 139—140, ISBN 1-4000-3409-4
- ↑ Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 139—140, ISBN 1-4000-3409-4
- ↑ Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 139—140, ISBN 1-4000-3409-4
- ↑ Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 139—140, ISBN 1-4000-3409-4
- ↑ Applebaum, 2004, с. 310 quoting Sgovio, Dear America!, 1979, pp. 160-162
- ↑ Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 139—140, ISBN 1-4000-3409-4
- ↑ Silvester, Christopher (6 September 2008). Review: The Forsaken by Tim Tzouliadis. The Daily Telegraph. London. Процитовано 25 May 2010.
- ↑ Sgovio, Thomas, Dear America! Why I Turned Against Communism, Partners' Press Kenmore, New York, 1979
- ↑ Tim Tzouliadis, The Forsaken, The Penguin Press, 2008, ISBN 978-1-59420-168-4
- ↑ Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования. М: АСТ—Астрель. 2010. Том 1, стр. 13—18.
- ↑ [http://www.sgovio.com/ Особистий сайт художника Сговіо