Архіпелаг ГУЛАГ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архіпелаг ГУЛАГ
Архипелаг ГУЛАГ
Жанр Художнє дослідження [1]
Тема ГУЛАГ
Автор Солженіцин Олександр Ісайович
Мова російська
Написано 1958-1968
Опубліковано 1973
Країна  Франція
Видавництво Сей, Sovetsky Pisateld і Новый мир
Нагороди

Q:  Цей твір у Вікіцитатах

Архіпела́г ГУЛА́Г (рос. Архипелаг ГУЛАГ) — книга російського письменника Олександра Солженіцина про примусову працю у Радянському союзі та мережу концентраційних таборів.

Зміст[ред. | ред. код]

Тритомна книга складається здебільшого з наративу, зібраного зі свідчень очевидців й дослідницького матеріалу, а також із власного досвіду автора, котрий був в'язнем виправно-трудових таборів. Книга простежує історію системи виправно-трудових таборів, які існували в Радянському Союзі з 1918 по 1956 рік.

Книга написана, як зазначено при її кінці, у 19581968 роках. Вперше опублікована в оригіналі російською мовою у Франції у 1973 році. У Радянському Союзі існувала у форматі самвидаву, аж до офіційного видання у 1989 році. Інформацію для написання книги Солженіцина надали 227 осіб. У виданні 2007 року був розкритий список «свідків Архіпелагу», чиї розповіді, листи, мемуари поправки використані при створенні цієї книги. Список складався з 257 осіб. Частину тексту написали знайомі Солженіцина, зокрема Р. П. Тенно.

Будівництво Біломорканалу, описане у книзі

ГУЛАГ — це акронім від радянського терміну російською мовою Главное Управление Исправительно-трудовых Лагерей (Головне управління виправно-трудових таборів), бюрократичної назви радянських концентраційних таборів.

Назва книги приховує в собі метафору, яка простежується в усій праці. Словом архіпелаг зображується метода й система концентраційних таборів, розкиданих по цілому СРСР, порівнюючи її з безкраїм «ланцюжком островів», котрі відомі лише тим, хто мав нещастя на них потрапити.

Гонорари від продажу книги передавались у Фонд Солженіцина, звідки таємно пересилалися в СРСР для надання допомоги політичним в'язням і їхнім родинам.

Всупереч поширеній думці, присудження Солженіцину Нобелівської премії з літератури 1970 року ніяк не пов'язано з «Архіпелагом ГУЛАГ», який до того моменту не тільки не був опублікований, але і залишався таємницею навіть для багатьох близьких Солженіцину людей. Формулювання, з яким присуджена премія, звучить так: «За моральну силу, з якою він додержувався непорушних традицій російської літератури»[1].

Критичні оцінки[ред. | ред. код]

Солженіцина критикують за те, що нібито мав місце заклик з його боку до застосування проти СРСР американської атомної зброї[2]. Його виступів, що підтверджують це, не виявлено, але в «Архіпелазі» він наводить загрозливі слова ув'язнених, звернені до наглядачів:

«…Спекотної ночі в Омську, коли нас, розпарене, спітніле м'ясо, місили і впихали в воронок, ми кричали наглядачам з глибини: „Почекайте, гади! Буде на вас Трумен! Кинуть вам атомну бомбу на голову!“ І наглядачі боягузливо мовчали. Відчутно і для них зростав наш натиск і, як ми відчували, наша правда. І ми настільки знемогли за правдою, що не жаль було і самим згоріти під однією бомбою з катами. Ми були в тому граничному стані, коли немає чого втрачати»[3].

Переклади[ред. | ред. код]

Книга перекладена багатьма мовами світу. Українською мовою переклад здійснено до окремих глав і розділів, зокрема у 1974 році на сторінках місячника «Сучасність» з'явилися перші українські переклади уривків до перших двох томів книги[4][5][6].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Архіпелаг ГУЛАГ у перекладі англійською том 1, 2, 3 (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Nobel Prize in Literature 1970 [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.].
  2. Бушин В.. Неизвестный Солженицын. — М.: Алгоритм, 2006. — ISBN 5-9265-0228-4.
  3. Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования. V—VII [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.]. — Часть пятая. Каторга / ред. Н. Д. Солженицына. — Екатеринбург: У-Фактория, 2006. — С. 45.
  4. О. Солженіцин. Порти Архіпелагу (1 частина) [Архівовано 21 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Сучасність. — 1974. — № 4. — С. 97-107
  5. О. Солженіцин. Порти Архіпелагу (2 частина) // Сучасність. — 1974. — № 5. — С. 84-97
  6. О. Солженіцин. Міняти долю! // Сучасність. — 1974. — № 10. — С. 79-95