Архіпелаг ГУЛАГ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Архіпелаг ГУЛАГ
Архипелаг ГУЛАГ і Archipel du Goulag
Жанр "Досвід художнього дослідження"
Автор Солженіцин Олександр Ісайович
Мова російська
Написаний 1958-1968
Видавництво Сей
Виданий 1973
ISBN-13: 978-2-02-002118-0
ISBN-10: 2-02-002118-8
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Архіпела́г ГУЛА́Г (рос. Архипелаг ГУЛАГ) — книга російського письменника Олександра Солженіцина про примусову працю у Радянському союзі та мережу концентраційних таборів. Тритомна книга складається здебільшого з наративу, зібраного зі свідчень очевидців й дослідницького матеріалу, а також із власного досвіду автора, котрий був в'язнем виправно-трудових таборів. Книга простежує історію системи виправно - трудових таборів, які існували в Радянському Союзі з 1918 по 1956 рік.

Книга написана, як зазначено при її кінці, у 19581968 роках. Вперше опублікована в оригіналі російською мовою у Франції у 1973 році. У Радянському Союзі існувала у форматі самвидаву, аж до офіційного видання у 1989 році. Інформацію для написання книги Солженіцина надали 227 осіб. У виданні 2007 року був розкритий список «свідків архіпелагу, чиї розповіді, листи, мемуари поправки використані при створенні цієї книги». Список складався з 257 осіб. Частина тексту написано знайомими Солженіцина (зокрема, Р. П. Тенно).

Будівництво Біломорканалу, описане у книзі

ГУЛАГ — це акронім від радянського терміну російською мовою Главное Управление Исправительно-трудовых Лагерей (Головне управління виправно-трудових таборів), бюрократичної назви радянських концентраційних таборів.

Назва книги приховує в собі метафору, котра прослідковується в усій праці. Словом архіпелаг зображується метода й система концентраційних таборів, розкиданих по цілому СРСР, порівнюючи її з безкраїм «ланцюжком островів», котрі відомі лише тим, хто мав нещастя на них потрапити.

Гонорари від продажу книги перекладалися в Фонд Солженіцина, звідки таємно пересилалися в СРСР для надання допомоги політичним в'язням і їхнім родинам.

Всупереч поширеній думці, присудження Солженіцину Нобелівської премії по літературі в 1970 році ніяк не пов'язано з «Архіпелагом ГУЛАГ», який до того моменту не тільки не був опублікований, але і залишався таємницею навіть для багатьох близьких Солженіцину людей. Формулювання, з яким присуджена премія, звучить так: «За моральну силу, з якою він слідував непорушні традиції російської літератури»[1].

Солженіцина критикують за нібито мав місце заклик з його боку до застосування проти СРСР американського атомного зброї[2].. Його виступів, що підтверджують це, не виявлено, але в «Архіпелазі» він наводить загрозливі слова ув'язнених, звернені наглядачам: «…Спекотної ночі в Омську, коли нас, розпарене, испотевшее м'ясо, місили і впихали в воронок, ми кричали наглядачам з глибини: «Почекайте, гади! Буде на вас Трумен! Кинуть вам атомну бомбу на голову!» І наглядачі боягузливо мовчали. Відчутно і для них зростав наш натиск і, як ми відчували, наша правда. І так вже ми изболелись по правді, що не шкода було і самим згоріти під однією бомбою з катами. Ми були в тому граничному стані, коли нема чого втрачати»[3].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Архіпелаг ГУЛАГ у перекладі англійською том 1, 2, 3 (англ.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Nobel Prize in Literature 1970.
  2. Бушин В.. Неизвестный Солженицын. — М.: Алгоритм, 2006. — ISBN 5-9265-0228-4.
  3. Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования. V—VII. — Часть пятая. Каторга. / ред. Н. Д. Солженицына. — Екатеринбург: У-Фактория, 2006. — С. 45.