Василиха Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:21, 1 березня 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василиха Петро Степанович
 Солдат
Загальна інформація
Народження17 травня 1992(1992-05-17)
Дрогомишль
Смерть11 липня 2014(2014-07-11) (22 роки)
Зеленопілля
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Петро́ Степа́нович Васи́лиха (нар. 17 травня 1992(19920517) — пом. 11 липня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис

Петро Василиха народився 17 травня 1992 року в селі Дрогомишль Яворівського району Львівської області. У 2010 році закінчив навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа — дошкільний навчальний заклад» (нині  — імені Петра Василихи) села Дрогомишль Яворівського району.

01.09.2009 р. був зарахований на навчання в Новояворівський професійний ліцей (на даний час — Новояворівське вище професійне училище) за спеціальністю монтажник гіпсокартонних конструкцій, маляр. 25.05.2010 р. був відрахований у зв'язку з працевлаштуванням. Рано змушений був піти працювати, щоб забезпечити сім'ю  матеріально. Працював на будовах району, зарекомендував себе хорошим спеціалістом.[1]

Мобілізований навесні 2014-го. Номер обслуги, 24-та окрема механізована бригада. 11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області приблизно о 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військовиків, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців.

Похований у селі Дрогомишль 15 липня 2014-го, у Львівській області оголошено жалобу.

Без Петра лишилися батьки, два брати.

Нагороди та вшанування

  • 14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[2]
  • 15 травня 2016 року на фасаді будівлі Дрогомишльського НВК йому відкрито меморіальну дошку.
  • НВК «середня загальноосвітня школа — дошкільний навчальний заклад» села Дрогомишль Яворівського району присвоєно ім‘я Петра Василихи.

Примітки

  1. Петро Степанович Василиха. Сайт пам'яті (укр.). 4 листопада 2019. Процитовано 14 лютого 2020.
  2. Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела