Василиха Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василиха Петро Степанович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Василиха Петро Степанович.jpg
Загальна інформація
Народження 17 травня 1992(1992-05-17)
Дрогомишль
Смерть 11 липня 2014(2014-07-11) (22 роки)
Зеленопілля
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Петро́ Степа́нович Васи́лиха (нар. 17 травня 1992(19920517) — пом. 11 липня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Петро Василиха народився 17 травня 1992 року в селі Дрогомишль Яворівського району Львівської області. У 2010 році закінчив навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа — дошкільний навчальний заклад» (нині  — імені Петра Василихи) села Дрогомишль Яворівського району.

01.09.2009 р. був зарахований на навчання в Новояворівський професійний ліцей (на даний час — Новояворівське вище професійне училище) за спеціальністю монтажник гіпсокартонних конструкцій, маляр. 25.05.2010 р. був відрахований у зв'язку з працевлаштуванням. Рано змушений був піти працювати, щоб забезпечити сім'ю  матеріально. Працював на будовах району, зарекомендував себе хорошим спеціалістом.[1]

Номер обслуги, 24-та окрема механізована бригада. 11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області приблизно о 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військовиків, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців.

Похований у селі Дрогомишль 15 липня 2014-го, у Львівській області оголошено жалобу.

Без Петра лишилися батьки, два брати.

Нагороди[ред. | ред. код]

14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петро Степанович Василиха. Сайт пам'яті (uk). 2019-11-04. Процитовано 2020-02-14. 
  2. Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]