Альберто Ді К'яра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:16, 13 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Альберто Ді К'яра
Альберто Ді К'яра
Альберто Ді К'яра
Ді К'яра в «Пармі» в 1991 році
Особисті дані
Народження 29 березня 1964(1964-03-29) (60 років)
  Рим, Італія
Зріст 178 см[1]
Вага 71 кг[1]
Громадянство  Італія
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Беттіні Квадраро»
Італія «Рома»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980–1982 Італія «Рома» 4 (0)
1982–1983 Італія «Реджяна» 22 (1)
1983–1986 Італія «Лечче» 91 (13)
1986–1991 Італія «Фіорентина» 142 (10)
1991–1996 Італія «Парма» 142 (5)
1996–1997 Італія «Перуджа» 24 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985 Італія Італія U-21 2 (0)
1992–1993 Італія Італія 7 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2013–2015 Ліван Ліван (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Альберто Ді К'яра (італ. Alberto Di Chiara, нар. 29 березня 1964, Рим) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника, півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Фіорентину» та «Парму», а також національну збірну Італії. Володар Кубка Кубків УЄФА, Суперкубка УЄФА та Кубка УЄФА.

Клубна кар'єра

Народився 29 березня 1964 року в місті Рим. Вихованець юнацьких команд «Беттіні Квадраро» та «Рома».

У дорослому футболі дебютував 1980 року виступами за «Рому», на відміну від свого старшого брата Стефано, який розпочав свою кар'єру склавді головного суперника «Роми» — «Лаціо». Альберто з «вовками» в першому ж сезоні виборов титул володаря Кубка Італії[2], але основним гравцем не став, зігравши за два роки лише 4 матчі в Серії А.

У сезоні 1982/83 виступав у Серії Б за «Реджяну»[3], після чого перейшов у «Лечче». Він допоміг клубу досягти історичного першого виходу в Серію А за підсумками сезону 1984/85 років. Проте перебування в елітному дивізіоні для команди виявилося нетривалим, новачки здобули лише 5 перемог в 30 матчах, зайнявши останній рядок турнірної таблиці, після чого Альберто залишив команду. Протягом усіх трьох сезонів у клубі він виступав зі своїм старшим братом Стефано[3][4].

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якого приєднався 1986 року. Відіграв за «фіалок» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фіорентини», був основним гравцем команди. Найбільший успіх з командою він досягнув в сезоні 1989/90, коли дійшов з командою до фіналу Кубка УЄФА 1990 року[5].

1991 року уклав контракт з «Пармою», у складі якого провів наступні п'ять років своєї кар'єри гравця. Це був один з найуспішніших періодів в історії клубу, а Альберто здебільшого виходив на поле в основному складі команди під керівництвом Невіо Скала, сформувавши дует з атакуючим нападником Антоніо Бенарріво. Уже в першому ж сезоні клуб виграв Кубок Італії, а в наступному — Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА. У сезоні 1994/95 Ді К'яра з командою став володарем Кубка УЄФА, а також фіналістом Кубка Італії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у «Перуджі», за яку виступав протягом сезону 1996/97 років[3][6][7].

Виступи за збірні

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 2 офіційних матчах.

31 травня 1992 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти Португалії (0:0) під керівництвом Арріго Саккі[8]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у формі головної команди країни 7 матчів.

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри залишився в клубі і працював в прес-службі «Перуджі». Згодом став спортивним агентом, працюючи з такими гравцями як Зісіс Врізас і Джамп'єро Пінці. У 2011 році він також став коментатором на телеканалі Premium Calcio.

З 2013 по 2015 рік був асистентом Джузеппе Джанніні у збірній Лівану.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
31/05/1992 Нью-Гейвен (Коннектикут) Італія Італія 0 – 0 Португалія Португалія U.S. Cup - Замінений на 34-ій хвилині 34'
06/06/1992 Чикаго США США 1 – 1 Італія Італія товариський матч - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
09/09/1992 Ейндговен Нідерланди Нідерланди 2 – 3 Італія Італія товариський матч -
14/10/1992 Кальярі Італія Італія 2 – 2 Швейцарія Швейцарія Відбір до ЧЄ 1992 -
18/11/1992 Глазго Шотландія Шотландія 0 – 0 Італія Італія Відбір до ЧЄ 1992 - Замінений на 10-ій хвилині 10'
19/12/1992 Валлетта Мальта Мальта 1 – 2 Італія Італія Відбір до ЧЄ 1992 - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
14/04/1993 Трієст Італія Італія 2 – 0 Естонія Естонія Відбір до ЧЄ 1992 -
Усього Матчів 7 Голів 0

Титули і досягнення

«Рома»: 1980–81
«Парма»: 1991–92
«Парма»: 1992–93
«Парма»: 1993
«Парма»: 1994–95

Примітки

  1. а б Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 4 (1987-1988). с. 35. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. Alberto Di Chiara. National Football Teams. Процитовано 19 липня 2015.
  3. а б в Di Chiara, Alberto (Italian) . Tutto Calciatori. Процитовано 19 липня 2015.
  4. Trent'anni fa la prima promozione in A. Lecce ricorda con un memorial in onore di Franco Jurlano (Italian) . Lecce News 24. 13 липня 2015. Процитовано 19 липня 2015.
  5. Benedetto Ferrara (4 березня 2014). L'amara Coppa Uefa del 1990 E il sogno finì nella "sporca finale" (Italian) . La Repubblica. Процитовано 19 липня 2015.
  6. Storie di calcio - Benarrivo, quella finale con il Brasile e il Parma dei terzini con le ali (Italian) . La Gazzetta di Parma. 21 березня 2013. Процитовано 19 липня 2015.
  7. Il Parma è fallito: la breve storia di 20 anni di successi (Italian) . TG 24. 22 червня 2015. Процитовано 19 липня 2015.
  8. Di Chiara, Alberto (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 19 липня 2015.

Посилання