Збірна Естонії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Естонія
Емблема
Естонія
Асоціація Естонська футбольна асоціація
ест. Eesti Jalgpalli Liit
Тренер Естонія Тармо Руутлі
Найбільше виступів Мартін Рейм (156)
Найкращий бомбардир Андрес Опер (38)
Місце в рейтингу ФІФА 99-е
 (на 14 червня 2019 року)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Фінляндія Фінляндія 6:0 Естонія Естонія
(Гельсінкі, Фінляндія; 17 жовтня 1920)
Найбільша перемога
Литва Литва 0:6 Естонія Естонія
(Каунас, Литва; 24 червня 1923)
Естонія Естонія 6:0 Литва Литва
(Таллінн, Естонія; 26 липня 1928)
Найбільша поразка
Фінляндія Фінляндія 10:2 Естонія Естонія
(Гельсінкі, Фінляндія; 11 серпня 1922)
Чемпіонат світу
Виступів
Найвище досягнення
Чемпіонат Європи
Виступів
Найвище досягнення

Збірна Естонії з футболу — національна команда, якою керує Естонська футбольна асоціація.

Станом на 14 червня 2019 року посідає 99-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред. | ред. код]

Естонська республіка(1918–1940)[ред. | ред. код]

Естонці розпочали грати у футбол з англійськими моряками у перші роки ХХ сторіччя, коли країна була у складі Російської імперії. Національна команда була сформована після війни за незалежність (1918–1920). Вона провела свій перший матч 17 жовтня 1920 у Хельсінкі, де програла команді Фінляндії0 - 6. Це була перша гра на траві для естонських футболістів. Федерація футболу Естонії була заснована 14 грудня 1921 року і визнана ФІФА у 1923 році. Естонці провели 1 гру на Олімпіаді 24 в Парижі, в якій програли команді США 0 - 1. Починаючи з 1928 команда брала участь у Балтійському кубку до 1938 року команда Естонії тричі ставала переможцем (1929, 1931,1938). Перші свої очки команда Естонії здобула в кваліфікаційному турнірі до ЧС 38, перемігши фінів 1 - 0. Першою ж кваліфікацією для команди був відбір на ЧС 34 де команда провела лише одну гру (поразка від шведів 2 - 6), наступна гра проти Литви не відбулася, так як обидві команди втратили шанси на вихід на чемпіонат. Гравці збірної цих років, в основному, були представниками Талліннських клубів - TJK, Спорт, Калев та Естонія. 18 липня 1940 команда Естонії провела свій останній матч. Цей матч команда виграла з рахунком 2 - 1 у збірної Латвії. Наступну гру збірна Естонії проведе більше ніж через 50 років.

Роки окупації(1940—1991)[ред. | ред. код]

Після окупації Радянським Союзом у серпні 1940, національна команда перестала існувати. Під час Німецької окупації (1941–1944), команда відродилась, і навіть провела декілька неофіційних зустрічей, проте в її складі збереглося лише декілька гравців передвоєнного періоду. Естонська РСР була представлена своєю командою, проте на міжнародному рівні вона не виступала, так як країна не була незалежною. У період з 1948 по 1976 команда брала участь у відновленому Балтійському кубку (з участю Білоруської РСР) і перемагала там 5 разів. З 1969 по 1982 Естонія була єдиною частиною СРСР, непредставленою в чемпіонаті союзу. З часом гра почала втрачати популярність серед естонців, і у футбол грали, в основному, росіяни. Естонський футбол почав переживати новий сплеск у середині 70-х, коли Романом Убаківі була сформована естономовна тренувальна група. З найпомітніших команд команд у 80-х варто відзначити команду "Lõvid" (Леви), яку тренували Убаківі та Олев Рейм. Декілька її гравців (Март Поом і Мартін Рейм) стали в подальшому гравцями відновленої національної збірної. Співоча революція, що прагнула відновлення незалежності Естонії, віднайшла своє відображення і у футболі. 18 липня 1990 року на стадіоні Кадріорг, на згадку про останній матч двох незалежних країн 50 річної давності, зіграли між собою збірні Естонії та Латвії.

Повернення в світовий футбол (1991—1996)[ред. | ред. код]

Естонія відновила свою незалежність 20 серпня 1991 року, і повернулась у міжнародний футбол дебютним виступом на Балтійському кубку, організованому у Литві в листопаді того ж року. ФІФА прийняло в свої лави нову Естонію після матчу з командою Словенії 3 червня 1992 року, який команди зіграли внічию 1 - 1. Головним тренером цієї команди був Уно Піір, гол забив Олександр Пуштов.

5 грудня 1992 року ФФЕ заявила збірну на відбірний турнір до ЧС 94, естонці завершили відбір на останньому місці у групі, забивши 1 і пропустивши 27 голів. Команда програла 9 ігор і одну зіграла внічию (проти Мальти).

В кваліфікації до Євро 96, команду очолював Роман Убаківі. Кваліфікаційний турнір команда завершила на останньому місці, програвши у всіх 10 матчах. Варто зауважити, що команда Естонії була у одній відбірній групі, що і збірна України. В період з жовтня 1993 по жовтень 1996 команда не перемогла в жодній грі. Інтерес вболівальників до команди був вкрай низьким, про свідчить той факти, що восени 1994 року на гру проти команди Італії прийшли всього лиш 3000 глядачів.

Перший тренер — іноземець (1996—2000)[ред. | ред. код]

Покращення результатів прийшло в команду разом з новим тренером — ісландцем Тейтурї Тордарсоном. Його перша перемога припала на жовтень 1996 року, коли в кваліфікації до ЧС 98 збірна Естонії перемогла Білорусь. Після цієї перемоги з командою трапився конфуз. Естонці не вийшли на наступну відбірну гру проти команди Шотландії, протестуючи проти заяв шотландців, у яких вони називали освітлення на стадіоні недостатнім. Відбір збірна Естонії завершила на 5-му місці в групі, випередивши збірну Білорусі за різницею м'ячів. На відборі до Євро-2000 команда здобула рекордні три перемоги та двічі зіграла внічию, здобула 11 очок і зайняла третю позицію.

Новий стадіон і голландський період (2000—2007)[ред. | ред. код]

А. Ле Кок Арена — домашній стадіон Естонії з 2001

Тордарсон подав у відставку наприкінці 1999 року, на його місце був призначений Тармо Руутлі (якого заміняв два матчі Айвар Лілевер). Після відбору до Євро-2000, команду очолив голландець Арно Пейперс. 2 червня 2001 грою відбірного циклу до ЧС 2002 проти збірної Голландії, у Таллінні був відкритий новий домашній стадіон національної команди. 9300 квитків на цю гру були розпродані менше ніж за 6 годин. Взагалі в цьому відборі команди двічі перемогла Андорру і двічі зіграла внічию з Кіпром, здобула 8 очок і посіла 4-те місце в групі. У 2004 році тренерську посаду залишив Пейперс і на його місце був призначений Єле Гоус, під його керівництвом естонці провели відбір до ЧС 2006 в Німеччині — 5 перемог, 2 нічиї, 17 очок і підсумкове 4-те місце в групі. Після відбору до Євро 2008 (6-те місце в групі), федерація звільнила Гоуса в червні 2007.

Повернення Руутлі (2008–)[ред. | ред. код]

Естонія vs Туреччина 0–0, 15 жовтня 2008.

У листопаді 2007,старий-новий тренер Руутлі підписав контракт з ФФЕ. Відбір на ЧС 2010 команда завершила на 5-му місці в групі з 8 очками. 2009 був роком святкування 100-річчя естонського футболу. Цього року відбувся прощальний матч капітана-рекордсмена Мартіна Рейма (6 червня проти Екваторіальної Гвінеї)і голкіпера-рекордсмена Марта Пуума (10 червня проти Португалії). Sajandi mäng (матч століття) — перший в історії поєдинок проти п'ятиразових чемпіонів світу Бразилії і перемога над ними 1-0. Кваліфікація до Євро 2012 виявилась найуспішнішою в історії естонського футболу. Команда зайняла 2 місце в кваліфікаційній групі і вперше в історії, вийшла в раунд плей-оф. Волею жереба в плей-оф команді Естонії в суперники дісталися ірландці. Проте вже в першій грі всі питання стосовно переможця цієї пари були зняті, Естонія програла 0 - 4. Матч - відповідь завершився нічиєю 1 - 1. Збірна Естонії кваліфіковуватиметься на ЧС-2014 у відбірній групі D.

Форма[ред. | ред. код]

Традиційно, збірна Естонії виступає в біло-синьо-чорних кольорах:

1922
1924
1992–

Чемпіонати світу[ред. | ред. код]

  • 1930не брала участі
  • 19341938не пройшла кваліфікацію
  • 19501990входила до складу СРСР, гравці виступали за збірну СРСР
  • 19942014не пройшла кваліфікацію

Чемпіонати Європи[ред. | ред. код]

Ігри з Україною[ред. | ред. код]

Дата Місце гри Статус Господар Рахунок Гість
13 листопада 1994 Київ відбір до ЧЄ 1996 Україна Україна 3:0 Естонія Естонія
26 квітня 1995 Таллінн відбір до ЧЄ 1996 Естонія Естонія 0:1 Україна Україна

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]