Анн Петрен
| Анн Петрен | |
|---|---|
| швед. Ann Petrén | |
 | |
| Дата народження | 25 травня 1954[1][2] (69 років) |
| Місце народження | Вестерос, Швеція |
| Громадянство |
 Швеція |
| Alma mater | Malmö Theatre Academyd |
| Професія | акторка, кіноакторка |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0678472 |
 Анн Петрен у Вікісховищі | |
Анн Луїза Марія Петрен (швед. Ann Louise Maria Petrén; нар.. 25 травня 1954, Вестерос) — шведська актриса, дворазова володарка премії «Золотий жук» за найкращу жіночу роль.
Життєпис
Анн Петрен народилася в родині металурга Фольк Петрена і Мод Якобссон. У школі відвідувала театральний гурток. У 1976 році вступила до театральної школи Мальме, через рік вже грала в п'єсах місцевого театру Teater 23. По закінченні навчання в 1979 році повернулася у Вестерос, де сім років працювала в міському театрі[3].
В 1986 році на запрошення Норрботтенстеатерн переїжджає до Стокгольма. Потім грала в прем'єрній постановці п'єси Teaterterroristerna (1985) в театрі Boulevardteatern під керівництвом режисера Мікаела Сегерстрема[3]. В 1988 році вступила до постійної трупи Стокгольмського міського театру. Тут однією з найбільш примітних робіт актриси стала моновистава Vit, rik, fri (2010), написана і поставлена спеціально для неї Христиною Узунідіс[4].
Кіно
У кіно дебютувала в 1984 році[3]. У 2004 удостоєна премії «Золотий жук» за роль у фільмі Om jag vänder mig om[4]. Незабаром після цього нагороджена преміями Ярла Кулле Кулле, Шведської асоціації театральних критиків і премією Guldsolen, заснованої каналом TV4. У 2005 знову номінована на премію «Золотий жук» за фільм Masjävlar, але вдруге визнана найкращою кіноактрисою Швеції в 2012 році за роль у фільмі Happy End. У 2011 році нагороджена премією газети «Дагенс нюхетер»[4]. У 2015 році удостоєна медалі Літератури і мистецтв[5] і премії Пера Ганневіка.
Інше
У 2011 році була ведучою радіопрограми Sommar i P1[4].
З 2002 року одружена з музикантом Бенгтом Бергером[6][5].
Нагороди та премії
- 2004 — премія кінофестивалю «Фестроя»[3];
- 2004 — премія «Золотий жук» найкращій актрисі за роль Аніти у фільмі Om jag vänder mig om[4];
- 2004 — премія імені Ярла Кулле;
- 2004 — премія Шведської асоціації театральних критиків;
- 2004 — премія Guldsolen каналу TV4;
- 2008 — премія Вівекі Сельдаль[3];
- 2011 — премія газети «Дагенс нюхетер»[4];
- 2012 — премія «Золотий жук» найкращій актрисі за роль Юнни у фільмі Happy End[4];
- 2015 — медаль Літератури і мистецтв[5];
- 2015 — Премія Пера Ганневика.
Вибрана фільмографія
- 1986 — Bröderna Mozart
- 1986 — I lagens namn
- 1986 — Teaterterroristerna
- 1991 — Sista vinden från Kap Horn
- 1992 — Min store tjocke far
- 1994 — Bara du & jag
- 1995 — Den täta elden (телесеріал)
- 1998 — Kvinnan i det låsta rummet (телесеріал)
- 1999 — Mamy Blue
- 2000 — Den bästa sommaren
- 2000 — Brott§våg (телесеріал)
- 2001 — Kvinna med födelsemärke (телесеріал)
- 2001—2002 — Olivia Twist (телефільм)
- 2002 — Gåvan
- 2002 — Utanför din dörr
- 2002 — Taurus (телесеріал)
- 2002 — Olivia Twist (телесеріал)
- 2003 — Om jag vänder mig om
- 2003 — Number One
- 2003 — Belinder auktioner (телесеріал)
- 2004 — Masjävlar
- 2004 — Graven (телесеріал)
- 2005 — Mun mot mun
- 2005 — Coachen (телесериал)
- 2005 — Kvalster (телесеріал)
- 2006 — Möbelhandlarens dotter (телесеріал)
- 2006 — Örnen (телесеріал)
- 2006 — LasseMajas detektivbyrå (телесеріал)
- 2007 — Beck — Gamen
- 2008 — Maria Larssons eviga ögonblick
- 2008 — Om ett hjärta (телесериал)
- 2008 — Habib (телесеріал)
- 2009 — Havet
- 2009 — Olof 1440 min (короткометражний фільм)
- 2010 — Fröken Märkvärdig & Karriären (телесеріал)
- 2011 — Åsa-Nisse — wälkom to Knohult
- 2011 — Happy End
- 2011 — Anno 1790 (телесеріал)
- 2012 — Bättre Ränta
- 2013 — Kilimanjaro
- 2013 — Eskil och Trinidad
- 2014 — Hallåhallå
- 2014 — Welcome to Sweden (телесеріал)
- 2015 — Bron (телесериал)
- 2015 — Tjugonde — Mattias Alkberg (музичне відео)
- 2015—2017 — Jordskott (телесеріал)
- 2016 — Flickan, mamman och demonerna
- 2017 — Hunden
- 2017—2018 — Bonusfamiljen (телесеріал)
Обрані театральні роботи
| Рік | Роль | Вистава автор |
Режисер | Театр |
|---|---|---|---|---|
| 1990 | Єлена, графиня де Кеффельд | «Кін» Александр Дюма-батько |
Ян Мегерд | Стокгольмський міський театр |
| 2009 | — | «Публіка» Федеріко Гарсія Лорка |
Сюзанна Остен | Гетеборзький міський театр |
| 2010 | — | «Август: Графство Осейдж» Трейсі Леттса |
Петер Далле | Гетеборзький міський театр |
| 2014 | — | I Annas garderob Анн-Софія Барані |
Сюзанна Остен | Гетеборзький міський театр |
| 2017 | Фру Флод | «Жителі острова Хемсе» Август Стріндберг |
Стефан Мец | Культурхусет Стадстеатерн |
| Естер | Den tatuerade änkan Ларс Молін |
Юнна Норденшельд | Скалатеатерн | |
| 2018 | Клер | Jag är en annan nu Бйорн Рунге |
Бйорн Рунге | Культурхусет Стадстеатерн |
Примітки
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130577251 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б в г д Ann Petrén – Svensk Filmdatabas. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ а б в г д е ж Ann Petrén - Sommar.
- ↑ а б в Åsa Görnerup. Ann Petrén är på topp vid sextio // Mitt i Kungsholmen. — С. 16.
- ↑ Omtumlande veckor för Simon J Berger. GöteborgsPosten. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 24 червня 2019.
Посилання
- Анн Петрен на сайті IMDb (англ.)
- Анн Петрен на сайті Svensk Filmdatabas(швед.)
- Stadsteatern — Ann Petrén(швед.)
|
