Вид із вікна в Ле Гра
Вид із вікна в Ле Гра | |
Дата створення / заснування | 1827[1] |
---|---|
Назва | англ. Untitled 'point de vue'[1] |
Країна | Франція |
Місце розташування | Остін |
Координати точки огляду | 46°43′37.000000098404″ пн. ш. 4°51′26.00000009992″ сх. д. / 46.72694° пн. ш. 4.85722° сх. д. |
Жанр | Пейзажна фотографія і пейзаж |
Творець | Жозеф Нісефор Ньєпс |
Країна походження | Франція |
Колір | чорно-білийd |
З матеріалу | Геліографія, п’ютер[1] і бітуми[1] |
Зображує | Сен-Лу-де-Варенн, дах, небо і сад |
У збірках | Центр Гаррі Рансомаd[1] |
Інвентарний номер | 964:0000:0001[1] |
Місце створення | Сен-Лу-де-Варенн |
Ширина | 20,3 см |
Висота | 16,7 см |
Товщина | 0,15 см |
Статус авторських прав | 🅮 |
Час експонування | 28 800 s і невідомо |
Вид із вікна в Ле Гра у Вікісховищі |
46°43′36.840000100002″ пн. ш. 4°51′25.9920001″ сх. д. / 46.72690° пн. ш. 4.85722° сх. д.
«Вид з вікна в Ле Гра» (фр. Point de vue du Gras) — найперша геліогравюра, що дійшла до наших днів, вважається першою в світі фотокарткою, знятою з натури. Створена французьким винахідником Жозефом Нісефором Ньєпсом в 1826 році (за іншим даними, в 1827 році) на пластинці, вкритою шаром бітуму[2]. Технологія геліографії розроблена Ньєпсом вже на початку 1820-х років, однак спочатку використовувалася тільки для тиражування рисунків контактним способом, а більш ранні зображення, зняті за допомогою камери-обскури, не збереглися[3].
Створення
Ньєпс отримав цей знімок, проекспонувавши в камері-обскурі пластинку з п'ютера розміром 16,2×20,2 сантиметрів, покриту сирійським асфальтом (бітумом). Через низьку чутливість експозиція тривала не менше 8 годин при яскравому сонячному світлі[4][5]. Про це свідчить освітлення протилежних стін будівель, можливе тільки при добовому переміщенні Сонця протягом цього часу. Згідно з більш сучасними дослідженнями експозиція могла тривати кілька діб[6]. З усіх геліогравюр, створених Ньепсом, ця єдина, отримана за допомогою камери-обскури. Всі інші, демонстровані їм для ілюстрації свого винаходу, представляли собою контактні копії малюнків.
Технологія Ньєпса мало схожа на сучасну аналогову фотографію й більш близька до друкарських фотомеханічних процесів[7]. Шар бітуму, частково полімеризований під дією світла, погано розчиняється в суміші лавандової олії і вайт-спіриту, в якій платівка оброблялася після експозиції. Навпаки, бітум неекспонованих ділянок змивається цією сумішшю, оголюючи поверхню пластинки, яка потім протравлюється кислотою. Обробка закінчувалася зняттям залишків бітуму за допомогою спирту і промиванням[8]. Протруєні неекспоновані ділянки поверхні змінювали свою структуру, набуваючи здатність утримувати друкарську фарбу, якою і робились відбитки на папері. Поверхня отриманого таким способом кліше виглядає майже однорідною, лише незначно змінюючи ступінь відбиття світла на протруєних ділянках. В даний час оригінал знімка знаходиться в Дослідницькому центрі Гаррі Ренсома в місті Остін, штат Техас[9]. Він поміщений в спеціальний кейс, наповнений безкисневою газовою сумішшю, що уповільнює старіння[10].
Широко відома фотографія являє собою друкарський відбиток з кліше і зображує вид з вікна майстерні Ньєпса в маєтку Гра, розташованому в містечку Сен-Лу-де-Варенн (фр. Saint-Loup-de-Varennes) французької провінції Бургундія. Низька якість заважає розглянути деталі, тим не менш, можна побачити дві стіни і похилий дах якогось будинку. На дальньому плані помітні дерево і ще один будинок з чітко видимими вікнами. У 2003 році журнал «Life» вніс цей знімок в список «100 фотографій, що змінили світ».
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е https://www.hrc.utexas.edu/niepce-heliograph/
- ↑ ФОТОГРАФИЯ. Всемирная история, 2014, с. 19.
- ↑ 100 лет фотографии, 1938, с. 25.
- ↑ Краткий справочник фотолюбителя, 1985, с. 8.
- ↑ Легенды фотографии. Жозеф Ньепс. Вид из окна
- ↑ Niépce and the Invention of Photography — Nicephore Niepce House Photo Museum.
- ↑ Foto&video, 2010, с. 87.
- ↑ Очерки по истории фотографии, 1987, с. 16.
- ↑ Новая история фотографии, 2008, с. 21.
- ↑ Conservation. The First Photograph. Harry Ransom Center. Процитовано 12 травня 2016.