Войцех Бартош Ґловацький
| Войцех Бартош Ґловацький | |
|---|---|
| пол. Wojciech Bartosz Głowacki | |
 | |
| Народився |
1758[1] Жендовіце, Ґміна Конюша, Прошовицький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща або Закшув, Ґміна Скальбмеж, Казімерський повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
9 червня 1794 Кельці, Республіка Польща |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Учасник | Повстання Костюшка |
Во́йцех Ба́ртош (1794 року отримав прізвище Ґлова́цький; пол. Wojciech Bartosz Głowacki; бл. 1751, Жендовиці — 1794, Кельці) — польський селянин, косинер часів повстання Костюшка 1794 року, хорунжий краківських ґренадерів.
Брав участь у повстанні Костюшка 1794 року, у битві під Раславцями 4 квітня 1794 року відзначився великою мужністю (здобув російську гармату), за що отримав звання хорунжого та прізвище Ґловацький. 6 червня 1794 року Бартоша смертельно поранили в битві під Щекоцинами, помер і був похований у Кельцях.
Після поразки повстання став символом хоробрості та мужності.
1906 року у Львові наприкінці вулиці Личаківської — в Личаківського парку встановили пам'ятник Бартошу Ґловацькому. Він є останньою працею Юліана Марковського, який через смерть не встиг його завершити (замість нього це зробив Григорій Кузневич)[2].
Примітки
- ↑ MAK
- ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: пам'ятник Бартошу Ґловацькому. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 17 січня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)