Драннік Георгій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Драннік Георгій Миколайович
Народився 16 березня 1941(1941-03-16) (83 роки)
Умань
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність професор
Alma mater Харківський національний медичний університет
Заклад Інститут урології НАМН України
Посада завідувач лабораторії імунології
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки

Гео́ргій Микола́йович Дра́ннік (16.03.1941) — український лікар-імунолог та алерголог, доктор медичних наук (1980), професор (1986), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018).

З життєпису

Народився 1941 року в місті Умань. 1965 року з відзнакою закінчив Харківський медичний інститут; працював лікарем-біохіміком у клінічному санаторії «Конча-Заспа».

Від 1968 року — в Інституті урології АМНУ. 1971 року закінчив аспірантуру; молодший науковий співробітник, від 1976-го — старший науковий співробітник,. 1980 року захистив дисертацію доктора медичних наук — «Механізми відторгнення алогенної нирки і можливості диференційованої на них дії». З 1980-го — завідувач лабораторії імунології; одночасно від 1987 року — керівник Українського центру клінічної імунології. 1986 року здобув вчене звання професора.

З 1994 року — засновник і завідувач кафедри клінічної імунології та алергології (з курсом дитячої клінічної імунології) Національного медичного університету. Є фундатором служби клінічної імунології в Україні.

Брав участь у створенні мережі трансплантаційних центрів (Донецьк, Запоріжжя, Львів). Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України — з питань клінічної та лабораторної імунології (в 1992—2004 роках).

Організатор та перший президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (від 1999 року).

Від 1998 року — засновник та та головний редактор журналу «Імунологія та алергологія».

Під його керівництвом підготовлено 9 докторів та 27 кандидатів медичних наук.

Є автором першого підручника з клінічної імунології та алергології українською мовою, 3 посібників, 7 монографій, близько 600 друкованих робіт, 11 авторських свідоцтв, 38 патентів.

Лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018).

Напрями наукових зацікавлень:

  • трансплантаційна імунологія та імуногенетика
  • порушення імунітету в осіб з урологічними та нефрологічними патологіями, із синдромом підвищеної втоми та ознаками вторинного імунодефіциту
  • імунопатогенез в подружжі
  • взаємозв'язок між антигенами системи HLA та схильністю до уронефрологічних захворювань.

Серед робіт:

  • «Система імунітету при захворюваннях внутріщніх органів»
  • «Імунітет та інфекція при пересадці нирки», 1986 (співавтор)
  • «Імунофрологія», 1989
  • «Генетичні системи крові людини та хвороби», 1990 (співавор)
  • «Імунотропні препарати», 1994 (співавтори Ю. А. Гриневич, Г. М. Дизик)
  • «Клінічна імунологія та алергологія: навчельний посібник», 1999, 2003, 2006
  • «Дослідження впливу препаратів „Ербісолу“ на функціональну активність T-хелперів II типу за продукцією ІЛ-4 та ІЛ-10 in vitro», 2003, співавтори В. Є. Дріянська, О. В. Назар, О. М. Ніколаєнко, В. С. Папакіна, В. Й. Фесенкова
  • «Основні принципи діагностики та лікування інфекцій, викликаних a-герпесвірусами І-ІІІ типів», 2004, співавтори Л. М. Білянська, В. Є. Казмірчук, С. О. Крамарев, М. А. Мазепа, Г. О. Потьомкіна, В. В. Чоп'як
  • «Вплив ербісолу ультрафарм при рецидивуючій герпетичній інфекції на продукцію ІЛ-4, ІЛ-10 та експресію активаційних молекул», 2006 (співавтор).

Серед патентів:

Серед учнів: Луньова Ганна Геннадіївна, Курченко Андрій Ігорович.

Джерела