Ерекція клітора

Ерегований клітор. Видно збільшення в розмірах округлої голівки, піднятої навколо неї крайньої плоті та передні ніжки малих статевих губ, що сходяться до голівки

Ерекція клітора — фізіологічне явище, за якого клітор збільшується в розмірах і твердне. Ерекція клітора є результатом складної взаємодії психологічних, нервових, судинних та ендокринних факторів і, як правило, хоча і не виключно, пов'язана із сексуальним збудженням.

Ерекція клітора відбувається, коли кавернозні тіла, починають наповнюватися венозною кров'ю. Це може бути результатом будь-якого з різних фізіологічних стимулів, у тому числі сексуальної стимуляції та сексуального збудження. Екструзія головки клітора і витончення шкіри підвищують чутливість до фізичного контакту. Після припинення сексуального збудження або з досягненням жінкою оргазму ерекція зазвичай закінчується, але це може зайняти деякий час.

Пояснення явища

Вульва у звичайному (ліворуч) та збудженому станах

Клітор — гомолог статевого члена у жінки. Частина, видима зовні, коливається в розмірах від декількох міліметрів до одного сантиметра і в спокійному стані прихована у верхній губної складки. Будь-який тип впливу може збільшити приплив крові до крихітного органу, і це призводить до підвищеного виділення секрету мастила піхви. Є багато способів збудження клітора.

Ознаки збудження клітора

Головною ознакою збудження клітора є поява вагінального змащення. Інші ознаки можуть включати в себе ерекцію сосків і тривале розслаблення тіла.

Форма і розмір

Ерегований клітор може мати різні форми і кути підйому, починаючи від маленьких і маловиступаючих і до великих і сильно виступаючих за межі статевих губ. Як правило, розмір ерегованого клітора фіксований протягом усього дорослого життя.

Пріапізм

Ерекція клітора, яка не спадає, є формою пріапізму і називається кліторизмом. Це хворобливий стан, коли клітор відчуває періодичні ерекції.

Кліторизм є надзвичайно рідкісним захворюванням і викликаний в основному прийомом різних ліків. Ефективне терапевтичне лікування кліторизму проводиться за допомогою внутрішньовенного прийому альфа-агоністів, в цілому лікування схоже на лікування пріапізму.