Каравайський Богдан Ігорович
| Каравайський Богдан Ігорович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
2 грудня 1990 м. Черкаси | |
| Смерть |
15 липня 2014 (23 роки) Краснодонський район, Луганська область, Україна | |
| Псевдо | «Бодя» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ | Війська спецпризначення | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| командир відділення | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Богда́н І́горович Карава́йський (1990—2014) — молодший сержант Збройних сил України, командир відділення 3 окремий полк спеціального призначення, учасник російсько-української війни. Нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» (посмертно).
Загинув 15 липня в результаті мінометного обстрілу проросійськими терористами біля пункту пропуску Ізварине.
Життєпис
Народився 1990 року у місті Черкаси. Закінчив Черкаську спеціалізовану школу № 18. Служив у Кіровограді — 3-й окремий полк спеціального призначення, проходив контрактну службу, потім пішов служити на кордон. Був снайпером-розвідником третього окремого полку спецпризначення.
«Богдан обрав військову справу, бо він любив справедливість. Почав навчатися у Національному університеті „Одеської юридичної академії“ на слідчого. Але полишив навчання після першого курсу і пішов на контрактну службу», — пояснює його мати, Тетяна Каравайська (Олексієнко)[1]
Обставини загибелі
Загинув 15 липня 2014 р. в результаті мінометного обстрілу поблизу с. Провалля, Свердловський район, Луганська область.[2] Разом з Богданом загинули одразу ще 8 чоловік, і 1 загинув пізніше у лікарні. Серед них: підполковник Юрій Коваленко, старший сержант Микола Алєксєєв, та старші солдати Максим Бендеров, Станіслав Майсеєв, Дмитро Рябий, Максим Вербовий та І. Марков.[3]
Тіло Богдана не було можливості забрати з оточення кілька днів. 21 липня його доправили до Черкас, але батьки не впізнали сина і наполягли на генетичній експертизі. Вона підтвердила, що загиблим дійсно є саме він.
Місце поховання: м. Черкаси, кладовище № 5.
Нагороди та вшанування
- 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.[4]
- 17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[5].
- Депутати міської Ради м. Черкаси прийняли рішення перейменувати провулок Орджонікідзе провулок Молодшого сержанта Каравайського.
- У Христинівці існує вулиця Богдана Каравайського[6].
Примітки
- ↑ Герої назавжди: На честь кого переіменовані вулиці в Черкасах http://dzvin.news/heroji-nazavzhdy-na-chest-koho-pereimenuvaly-vulytsi-v-cherkasah-foto-video/[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 10 квітня 2017.
- ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 15 вересня 2016.
- ↑ Указ Президента України №651/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 29 січня 2019.
- ↑ Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua
- ↑ Розпорядження міського голови «Про найменування, перейменування вулиць, провулків, площ, парків, скверів». Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
Джерела
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 2 грудня
- Народились 1990
- Померли 15 липня
- Померли 2014
- Померли в Сорокинському районі
- Військовики 3-го окремого полку спецпризначення
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Поховані в Черкасах
- Почесні громадяни Черкас
- Уродженці Черкас