Коваленко Юрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Вікторович Коваленко
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 16 липня 1977(1977-07-16)
місто Бершадь, Бершадський район, Вінницька область
Смерть 15 липня 2014(2014-07-15) (36 років)
Ізварине (пункт контролю), Луганська область
Поховання Флорине
Псевдо «Путнік»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Війська спецпризначення
Формування
Війни / битви
Командування
заступник командира загону спеціального призначення
Нагороди та відзнаки
Герой України

Ю́рій Ві́кторович Ковале́нко (16 липня 1977, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область — 15 липня 2014, Луганська область) — підполковник Збройних сил України, заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький) Сухопутних військ ЗСУ. Учасник російсько-української війни. Герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 липня 1977 року в місті Бершаді у сім'ї військового. Закінчив Одеський військовий інститут Сухопутних військ, служив у Дніпрі та Кропивницькому.[1]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Брав участь у війні на сході України від початку її проведення. Його загін охороняв військові об'єкти, супроводжував вантажі і брав участь у розвідувальних операціях і боях.[2]

У червні 2014 забезпечив прохід через брід біля села Кожевня військових колон вздовж кордону для блокування ліній постачання ворога.[3] Юрій Коваленко першим перейшов річку Міус. І далі його загін йшов в авангарді, щоб вивести підрозділи Збройних сил до Довжанського і Червонопартизанська, ця операція була проведена без втрат.

Група 3-го полку спеціального призначення під командуванням Юрія Коваленка тричі штурмувала пропускний пункт «Ізварине», вибивала російські війська, але армії давали наказ відійти, і потім пропускний пункт знову захопив противник.

Загинув 15 липня 2014 поблизу села Провалля, внаслідок обстрілу пункту прикордонного контролю Ізварине з мінометів[1].

Похований 24 липня 2014 року на кладовищі села Флорине, що на Вінниччині[1].

У Юрія Коваленка залишилися дружина, Тетяна Володимирівна, двоє дітей — Олена, 2000 року народження, та Руслана, 2010 року народження, а також батьки Олена Іванівна та Віктор Олексійович, інвалід війни ІІ групи[1].

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (31 березня 2015, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі[4]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Бершаді є вулиця Юрія Коваленка[5]. Встановлені меморіальні дошки на школі та на початку вулиці.

У м. Кропивницькому є вулиця Юрія Коваленка[6]

14 липня 2018 р. у м. Бершадь відбулось відкриття монументу Герою України. Пам'ятник присвячений захиснику України Юрію Коваленку.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Коваленко Юрій Вікторович. Бершадська РДА. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015. 
  2. Глава держави присвоїв звання Герой України підполковнику Юрію Коваленку (укр.). Президент України. Офіційне інтернет-представництво. 2.4.2015. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 2015-5-9.  {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  3. ОФИЦЕР ИЗ СЕКТОРА «Д»: «ПРИЧИНА ПОРАЖЕНИЯ НАШИХ ВОЙСК — ПРОФНЕПРИГОДНОСТЬ РУКОВОДСТВА ГЕНШТАБА»
  4. Указ Президента України від 31 березня 2015 року № 191/2015 «Про присвоєння Ю.Коваленку звання Герой України»
  5. Офіційний сайт Бершадської міської ради. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 27 січня 2016. 
  6. Кіровоградська міська рада. Міський голова Андрій Райкович видав розпорядження про перейменування об'єктів топоніміки Кіровограда. www.kr-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 152
31 березня 2015
Наступник:
Гринюк Володимир Володимирович Зубков Іван Іванович