Коваленко Юрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Вікторович Коваленко
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Коваленко Юрій Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 липня 1977(1977-07-16)
місто Бершадь, Бершадський район, Вінницька область
Смерть 15 липня 2014(2014-07-15) (36 років)
Ізварине (пункт контролю), Луганська область
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Спецпризначення
Формування
3-й окремий полк спеціального призначення.svg
3 ОП СпП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
заступник командира загону спеціального призначення
Нагороди та відзнаки
Герой України

Ю́рій Ві́кторович Ковале́нко (нар. 16 липня 1977, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область — пом. 15 липня 2014, Луганська область) — підполковник Збройних сил України, заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький) Сухопутних військ ЗСУ. Герой України.

Біографія подвигу[ред.ред. код]

Народився 16 липня 1977 року в місті Бершаді у сім'ї військового. Закінчив Одеський військовий інститут Сухопутних військ, служив у Дніпрі та Кропивницькому[1].

Брав участь у Війні на сході України від початку її проведення. Його загін охороняв військові об'єкти, супроводжував вантажі і брав участь у розвідувальних операціях і боях.[2]

У червні 2014 забезпечив прохід через брід біля села Кожевня військових колон вздовж кордону для блокування ліній постачання ворога.[3] Юрій Коваленко першим перейшов річку Міус. І далі його загін йшов в авангарді, щоб вивести підрозділи Збройних сил до Довжанського і Червонопартизанська, ця операція була проведена без втрат.

Група 3-го полку спеціального призначення під командуванням Юрія Коваленка тричі штурмувала пропускний пункт «Ізварине», вибивала російські війська, але армії давали наказ відійти, і потім пропускний пункт знову захопив противник.

Загинув 15 липня 2014 поблизу села Провалля, внаслідок обстрілу пункту прикордонного контролю Ізварине з мінометів[1].

Похований 24 липня 2014 року на кладовищі села Флорине, що на Вінниччині[1].

У Юрія Коваленка залишилися дружина, Тетяна Володимирівна, двоє дітей — Олена, 2000 року народження, та Руслана, 2010 року народження, а також батьки Олена Іванівна та Віктор Олексійович, інвалід війни ІІ групи[1].

Державні нагороди[ред.ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (31 березня 2015, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі[4]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У Бершаді є вулиця Юрія Коваленка[5]. Встановлені меморіальні дошки на школі та на початку вулиці.

У м. Кропивницькому є вулиця Юрія Коваленка[6]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 152
31 березня 2015
Наступник:
Гринюк Володимир Володимирович Зубков Іван Іванович