Кіномонтаж
 | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Монтаж (кінематограф), але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція із січня 2017. |
Монтаж — термін, який має кілька взаємопов'язаних значень:
- система специфічних виразних засобів екрану, які створюють кінематографічну образність;
- принцип і закономірності побудови художнього образу;
- технологічний і творчий процес поєднання окремо знятих кадрів у єдине ціле.
Види монтажу
- Внутрішньокадровий монтаж — побудова єдиного виразного «простору-часу». Це результат роботи оператора з камерою протягом зйомки одного кадру, від «REC-старт» до «RЕС-СТОП». Його арсенал — ракурс, об'єктив (глибина простору, який зображується), масштаб зображення (далекий, загальний, середній, крупний план, деталь), довжина кадру (метраж), рух камери, колір, звук, акторське виконання, музичне і декораційне рішення фільму.
- Міжкадровий монтаж — це поєднання кадрів на основі їх змістової взаємодії у такій послідовності, щоб було видно загальну ідею фільму.
Внутрішньокадровий і міжкадровий монтаж створюють нерозривну єдність, у якій усі виразні елементи монтажу поєднуються за законами монтажної поліфонії для створення цілісної образної системи фільму.
Основні функції монтажу
- Образотворча. Режисери використовують монтаж для уникнення довгих описів, нерідко вони паралельно використовують дві і більше інтриги, багато різних тем та епізодів. Їх поєднання, перетинання, зіставлення ще контрастніше висвітлюють основну думку.
- Образно-змістова. Поєднання двох незалежних за змістом епізодів іноді породжує третій, який відрізняється від змісту двох узятих за основу.
Див. також
Посилання
- Хронологічне переставлення // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 563.
