Леськове
село Леськове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Уманський район |
Рада | Леськівська сільська рада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | XVII століття |
Населення | 662 |
Площа | 0 км² |
Густота населення | 0 осіб/км² |
Поштовий індекс | 19142 |
Телефонний код | +380 4746 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°59′37″ пн. ш. 29°52′47″ сх. д. / 48.99361° пн. ш. 29.87972° сх. д.Координати: 48°59′37″ пн. ш. 29°52′47″ сх. д. / 48.99361° пн. ш. 29.87972° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
234 м |
Водойми | Конела |
Місцева влада | |
Адреса ради | Леськове, вул. Центральна, 15 |
Сільський голова | Тарасюк Тетяна Василівна |
Карта | |
Мапа | |
|
Лесько́ве — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області у складі Монастирищенської міської громади. Розташоване на обох берегах річки Конела (притока Гірського Тікичу) за 7 км на схід від міста Монастирище. Населення становить 662 особи.
Назва
Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.[1]
Трохи історії
Село Леськове, Монастирищенського району Черкаської області відоме ще з 17 сторіччя. На початку 19 сторіччя його купив польський магнат Маріан Даховський. Чотири покоління творили в селі розкішний маєток, який не втратив цінності й у наші дні. Маріан Даховський збудував на березі річки Конелки двоповерховий будинок із флігелем для садівника. Наступне покоління — Олександр і Гонората — скупили землі навколишніх сіл і накопичили кошти для будівництва. Їхні сини Казимир і Карл збудували першу частину замку, посадили парк, обнесли садибу цегляним муром. В кінці 19 сторіччя Тадеуш Даховський, будучи єдиним спадкоємцем, переїхав у Леськове й збудував другу частину замку — круглі, чотирикутні й шестикутні вежі. На першому й третьому поверхах було по 8 великих залів для ігор, балів, прийому гостей. На 2-ому — 9 залів та ванна. Східний вхід був парадним. Перед ним стояли бетонні вази для квітів, а поруч — будиночок для прислуги. Сам пан Тадеуш був людиною поміркованою, вів тверезий спосіб життя і пропагував його серед селян. Для цього він збудував у селі безкоштовну чайну, де пригощали чаєм із цукерками та печивом. Тадеуш Даховський був спортсменом-жокеєм, виборював призові місця на змаганнях у Європі.
Під час революції та війни Тадеуш емігрував за кордон. Але замок, на відміну від численних поміщицьких маєтків у окрузі, не був зруйнований. Із поваги до господаря селяни вберегли його від знищення. До 1934 року замок був закритим, але незбаром його використовували як будинок відпочинку, а влітку — як табір. Після війни в ньому відкрили туберкульозний диспансер, котрий потім передали військовому відомству. В 1950-х рр. у ньому відкрили будинок відпочинку, а потім — санаторій для військових. При формуванні Уманської дивізії на базі санаторію розмістили госпіталь. З 1992 р. територія належить Маньківській військовій частині. У маєтку Даховських свого часу був ліфт для обслуги, парове опалення, водопровід. Розповідають, що в 20-х роках минулого століття, у часи петлюрівської Директорії, один з Даховських приїздив сюди з Варшави і мріяв перевезти до замку сім'ю.
Галерея
-
Вулиця Центральна
-
Сільська рада
-
Школа
-
Сільський клуб
-
Фельдшерський пункт і пошта
-
Магазин
-
Річка Конела
-
Ставок
-
Пам'ятник воїнам-односельцям
Пам'ятки
- Леськовський палац. Садиба складалася з палацу, службових флігелів, приміщень для слуг. Даховські захоплювалися конями, тому побудували в садибі і стайні.
За СРСР садиба, передана радянським військовим, автоматично набувала статусу режимного об'єкта, розташування якого не розголошувалося. Тому за СРСР садиба автоматично виключена з видання «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», тома 1-4, Киев, «Будівельник», 1986.
- Палац Даховських кінець 19 століття
Збудований у неоготичному стилі з червоної цегли власного виробництва (на цегляному заводі Даховських) Казимиром Даховським. Нагадує англійський середньовічний замок.
Палац було передано під піонер-табір, санаторій, згодом — військовий шпиталь, склад медикаментів тощо. Нині об'єкт у власності Міністерства Оборони України. Доступ лише з дозволу командира частини.
Навколо замку розплановано пейзажний парк (за планом нагадує трапецію), що ширшим боком повернутий до ставка на річці Конелі. Водне дзеркало збагачене штучно утвореним острівцем.
-
Палац Даховських
-
Палац Даховських, стан на 2008 р.
-
Став на річці Конела
Див. також
Примітки
Посилання
- Леськове // Замки та храми України
- Ірина Пустиннікова. Леськове: заборонена зона // Аптека Галицька
- Костянтин Падецький. Монастирищенський замок-привид військові ховають від очей журналістів // Прес-Центр, 27.09.2006[недоступне посилання з липня 2019]
- Леськівський садибний парк // Садово-паркова та ландшафтна архітектура Черкащини
- Сергій Криниця. «Леськівське диво» або принади заборонених атракцій // Via est Vita. Дорогами України, 22.02.2010
- Сергій Криниця."Леськівське диво" або принади заборонених атракцій // Via est Vita, 2.02.2009
- Сергій Криниця. Леськове. Через два роки після «заборонених атракцій» // Via est Vita. Дорогами України, 26.05.2010
- Leskowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 156. (пол.)
- Погода в селі Леськове
- Сайт про замок Даховських[недоступне посилання з липня 2019]
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|