Набока Іван Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Лукич Набока
 Сотник
Загальна інформація
Народження 22 липня 1894(1894-07-22)
Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть не раніше 1931
Громадянство Російська імперія Російська імперія
 УНР
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181920
Приналежність Російська імперія Російська імперія
 УНР
Вид ЗС  Армія УНР
Рід військ Українська Народна Республіка Сухопутні війська
Формування Українська Народна Республіка Окрема кінна дивізія
Війни / битви Радянсько-українська війна
(Перший зимовий похід)
Командування
1-ша сотня 3-го кінного полку
Окремої кінної дивізії
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Набока Іван Лукич (нар. 22 липня 1894, Конотоп — пом. після 1931, невідомо) — український військовий діяч, сотник Армії УНР. Лицар Залізного хреста УНР та Хреста Симона Петлюри.

Життєпис

Іван Набока народився 22 липня 1894 року у Конотопі.

15 травня 1918 року Іван Набока добровільно вступив до Армії УНР. Став учасником Першого зимового походу під час Радянсько-української війни. Був нагороджений Залізним Хрестом УНР «За Зимовий похід і бої» № 342[1]. У 1920 році Іван Лукич служив командиром 1-ї сотні 3-го кінного полку Окремої кінної дивізії. По завершенні збройної боротьби армії УНР сотник був інтернований у польському таборі Вадовиці.

З 1925 року Набока мешкав у Франції. Там Іван Лукич став членом Товариства бувших вояків Армії УНР у Франції. Був нагороджений Хрестом Симона Петлюри № 1152.

Подальша доля невідома.

Примітки

  1. Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 524. ISBN 978-617-569-302-5

Джерела