Надеждине (Близнюківська селищна громада)
| село Надеждине | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Близнюківський район |
| Рада | Надеждинська сільська рада |
| Облікова картка | Надеждине |
| Основні дані | |
| Засноване | 1855 |
| Населення | 377 |
| Площа | 1 км² |
| Густота населення | 377 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64812 |
| Телефонний код | +380 5754 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°54′48″ пн. ш. 36°33′10″ сх. д. / 48.91333° пн. ш. 36.55278° сх. д.Координати: 48°54′48″ пн. ш. 36°33′10″ сх. д. / 48.91333° пн. ш. 36.55278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
140 м |
| Найближча залізнична станція | Надеждине |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64813, Харківська обл., Близнюківський р-н, с.Надеждине, вул.Центральна, 3 |
| Сільський голова | Терещенко Василь Андрійович |
| Карта | |
  Надеждине | |
 Надеждине | |
| Мапа | |
| |
Наде́ждине — село в Україні, у Близнюківському районі Харківської області. Населення становить 377 осіб. Орган місцевого самоврядування — Надеждинська сільська рада.
Географія
Село Надеждине знаходиться на обох берегах річки Бритай в місці злиття балок Класівська і Бритай, примикає до села Настасівка. Річка Бритай бере початок на схід від села Надеждине. Тече спершу на захід, потім повертає на північ та північний схід. Найбільша притока Бритая — Лозова[1][2].
Історія
- 1855 — дата заснування. Перші вісім років мало назву Телепньове, за прізвищем поміщика, який мав двох дітей: сина та дочку. У 1863 р. найменоване на честь дочки поміщика Надії (Надєжди). Першими поселенцями були вихідці з Орловської губернії: кріпаки Харитонови, Зубрилкіни, яких поміщик виміняв на собак. З сільськогосподарського інвентаря кожен селянин мав лише дерев’яні борону, граблі й соху. Найбільш працьовитим своїм наймитам поміщик зводив дерев’яні будиночки. Перші шість років люди жили у землянках
- У січні 1942 року радянські воїни з боями звільнили Надеждине, але у травні нацистам вдалося знов захопити його. В травневих оборонних боях на території Надеждиного брали участь воїни 987-го і 988-го стрілецьких полків. На початку лютого 1943 року в ході наступальної операції село було звільнене від ворога. Проте в кінці лютого воно було знов окуповане. Остаточно Надеждине звільнили у ході вересневих боїв у вересні 1943 року. В цих боях брали участь воїни 404-го окремого батальйону і 10-го гвардійського стрілецького полку. Радянські воїни, які загинули в боях за звільнення села поховані у братській могилі. Всього поховано 29 воїнів, з них відомі прізвища 24-х. Серед похованих в могилі Герой Радянського Союзу Кондирєв Василь Іванович.Багато мешканців села Надеждине брали участь у боротьбі з німецько-нацистськими загарбниками на фронтах Німецько-радянської війни. 158 воїнів загинуло у боях.
- Партизанська слава. В селі Надеждине в 1942 р. діяла підпільна організація під керівництвом Олександра Гасанова (Гусейн Ахундов, комісар батальйону 57-ї армії). В травні 1942 р. Гасанов допоміг створити у селі Анастасівці підпільну комсомольську організацію[3].
Економіка
- В селі є кілька молочнотоварних і свино-товарна ферми.
- Кілька невеликих глиняних кар'єрів.
Культура
- Школа.
- Клуб.
- Бібліотека.
- Стадіон.
Туризм
За три кілометри від села Надеждине, на мальовничому горбі, густо оточеному кущами терну, розташовані пасіки. Сюди пролягає один із туристичних маршрутів району. Продукція, яку дають пасіки, найрізноманітніша і вся надзвичайно лікувальна: мед, пилок, віск, маточне молочко, бджолиний підмор. Найціннішим на пасіці є спеціальний «лікувальний» вулик, у якому можна відпочити кілька годин. Тижневий відпочинок на пасіці та сон у такому вулику повертають людині здоров’я, лікують нерви, додають сил на енергії.
Ще один штрих до повної картини села — конеферма. Щоліта тут відбуваються перегони на конях. На одній із ферм є спеціально навчені коні для іпотерапії, де діти, які потребують такого лікування, мають можливість верхи покататися на конях.
Відомі уродженці
Уродженцями села є:
- М. С. Горкунов (1915—1943) — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
- Ісаков Василь Іванович (1898—1959) — голова колгоспу імені Шевченка Харківського району Харківської області. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань (у 1955—1959 роках).
- О. О. Харитонова — Герой Соціалістичної праці.
- Я. Г. Бирюк — захисник Брестської фортеці[4].
Примітки
- ↑ Каталог річок України. Київ: Видавництво АН УРСР. 1957.
- ↑ Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.
- ↑ Харьковщина в годы Великой Отечественной войны. Июнь 1941 – 1943 гг.: Сб. док. и мат. / Под ред. А.В. Тесленко. – Х.: Прапор, 1965 (рос.).
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР.В 26 т. Харківська область / Ред. кол. тому: Сіроштан М. А - Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. – 664 с.
Джерела
Волков М. Ю. Нарис з історії Близнюківщини. Монографія. — Х.: «Зебра» — 2015. — 148 с., [24] с. іл.
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
