Орлов Юрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орлов Юрій Михайлович
Народився 16 квітня 1928(1928-04-16)
Кропивинський округ, Kuznetsky Okrugd, Сибірський край, РСФРР, СРСР
Помер 11 вересня 2000(2000-09-11) (72 роки)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність психолог
Галузь психологія
Alma mater Південно-уральський державний гуманітарно-педагогічний університетd
Науковий ступінь доктор психологічних наук і кандидат філософських наук
Знання мов російська
Заклад Перший московський державний медичний університет імені І. М. Сеченова
Діти Орлов Іван Юрійовичd


Юрій Михайлович Орлов (16 квітня 1928 сибірська д. Бородінка Крапивинського району Кемеровської області — 11 вересня 2000, м. Москва) — російський вчений, доктор психологічних наук, професор педагогіки, психології та філософії, кандидат філософських наук, практикуючий психолог, творець теорії і практики СаноГенного (оздоровлюючого) Мислення (СГМ), автор книг з психології особистості («Самопізнання і самовиховання характеру», «Сходження до індивідуальності», «Образа. Вина», «Сором. Заздрість», «Як берегти любов», «Навчення. Становлення людини», «Психологія примусу. Психологія ненасильства», «Зцілення філософією», «Філософія гіпертонічної хвороби» і багатьох інших)[1].

Біографія

У 1947—1949 рр. навчався у Ленінграді в військово-морській медичній академії ім. С. М. Кірова. Однак через слабке здоров'я був відрахований з неї[2].

Після цього вступив до Челябінського педагогічного інституту за спеціальністю «історія». За три роки, з 1949 по 1952 р, він заочно пройшов п'ятирічний курс і спеціально розробив продуману «систему управління поведінкою екзаменатора»[3]. Одночасно з навчанням Ю. М. Орлов викладав в школі історію, психологію і логіку.

З 1953 по 1956 навчався в Інституті філософії АН СРСР в очній аспірантурі. Наукову ступінь кандидата філософських наук він отримав за дисертацію про діалектику відносної і абсолютної істини в пізнанні (науковий керівник — Таванець)[3].

З 1964 по 1971 був завідувачем кафедри педагогіки і психології Балашовського педінституту імені М. Г. Чернишевського — рідкісний випадок в радянські часи, коли безпартійна людина завідувала гуманітарною кафедрою.

З 1969 по 1971 читав лекції з теорії експерименту і математичної статистики в психології в Інституті підвищення кваліфікації психологів АПН. Його лекції користувалися успіхом у слухачів[4] , його лекції (порівняно з лекціями професорів математиків з МГУ) були більш зрозумілі, конкретні і практичні для слухачів психологів, які прагнули опанувати математичну статистику в психології. Як наслідок, Орлова запросили до співпраці в якості професора[5].

З 1973 по 2000 Ю. М. Орлов працював в Московській Медичної академії ім. І. М. Сеченова і завідував там кафедрою педагогіки та медичної психології. Він успішно захистив докторську дисертацію по психології («Потребно-мотиваційні чинники ефективності навчальної діяльності студентів ВНЗ»).

З 1993 по 2000 був дійсним членом Міжнародної академії інформатизації і президентом відділення психології цієї академії.

Помер в 2000 році. Похований на Хованському кладовищі.

Праці

Розроблені[3][4]:

  • концепція ефективності навчання;
  • запитальники для вимірювання потреб у досягненнях в афіліації і в домінуванні, тривожності в екзаменаційній ситуації;
  • розробив когнітивно-емотивний тест КЕТ для вимірювання певних видів рефлексії[6][7]
  • ввів нове поняття «потребностний профіль»[6][8];
  • ввів поняття мотиваційного синдрому потреби;
  • розробив теорію і практику саногенного мислення (СГМ) як методу оздоровлення людини і технологію навчання саногенної рефлексії, при цьому СГМ застосовується в системі психогігієни і оздоровлення.
  • Юрій Михайлович є автором понад 30 книг з психології особистості, виховання та оздоровленню людини, ним написані понад 100 статей в наукових і популярних журналах, регулярно виступав з лекціями, вів активне громадське життя. В останні роки Орлов вів в Політехнічному музеї систематичний курс філософії і психології саногенного мислення, брав участь в наукових передачах[9].

У своїх роботах Ю. М. Орлов критично відгукувався про теорію діяльності: «Я робив вигляд, що поділяю цю хирляву теорію діяльності Леонтьєва, яка, загалом, завела психологію в глухий кут»[10].

Родина

Примітки

  1. [1]
  2. Гройсман А. Л. Орлов Юрий Михайлович /биография краткая и научная/
  3. а б в Перов В. А. Валеопсихологические этюды к творческому портрету Ю. М. Орлова /биография полная и поэтичная, к 70-летнему юбилею/
  4. а б Биография Орлова Юрия Михайловича // СаноГенное мышление
  5. Аудиозаписи лекций Ю. М. Орлова
  6. а б Психология общения. Энциклопедический словарь Под общ. ред. А. А. Бодалева. — М. Изд-во «Когито-Центр», 2011 г. ISBN 978-5-89353-335-4
  7. Национальная психологическая энциклопедия // Когнитивно-эмотивный тест Архівовано грудень 27, 2014 на сайті Wayback Machine.
  8. Национальная психологическая энциклопедия // Шкала измерения потребностно-мотивационного профиля референтности группы Архівовано грудень 27, 2014 на сайті Wayback Machine.
  9. Институт человека. Эмоции и здоровье // Научно-популярные и образовательные программы, Гостелерадиофонд СССР, 1989 [2]
  10. Орлов Ю. М. Оздоравливающее (саногенное) мышление / составитель А. В. Ребёнок. Серия: Управление поведением, кн.1. — Издание 2-е изд., исправленное. — М.: Спайдинг, 2006. — 96 с. (С. 8)