Пазич Майя Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:26, 13 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2021)
Майя Пазич
Ім'я при народженні Майя Павлівна Вовк[джерело не вказане 1227 днів]
Народилася 22.05.1938[джерело не вказане 1227 днів]
с. Розаліївка, Білоцерківський район, Київська область, УРСР, СРСР[джерело не вказане 1227 днів]
Померла 1 липня 2020(2020-07-01)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Роки діяльності 1959—2020
Чоловік Василь Пазич
Нагороди та премії
Народний артист України
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня

Пазич Майя Павлівна (в дівоцтві Вовк; нар. 22 травня 1938, Розаліївка — пом. 1 липня 2020, м. Київ, Україна[1][2]) — радянська та українська актриса. Народний артист України (2011). Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2009), ІІ ступеня (2013), І ступеня (2017).

Життєпис

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1959; педагоги н. а. України Костянтин Степанков, н. а. України Петро Сергієнко)[3].

У 1959 році працювала в Одеському театрі юного глядача, після чого у 1960—2020 роках — актриса Київського театру юного глядача на Липках[4].

Померла 1 липня 2020 року у Києві[2]. Похована на Байковому кладовищі.

Родина. Чоловік — Василь Пазич, заслужений артист України, соліст Театру опери та балету ім. Тараса Шевченка (помер 1997 р., похований на Байковому кладовищі). Донька — Калініна Наталія Василівна.

Ролі в театрі

Майя Пазич в ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія» (реж. Віктор Гирич)
Одеський театр юного глядача
Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.
Київський академічний театр юного глядача на Липках
  • Параска — «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого,1963, реж. М. Мерзлікін;
  • Уляна Громова — «Молода гвардія» О. Фадєєва,1964, реж. О. Барсегян;
  • Няня — «Червоненька квіточка» Л. Браусевича, І. Карнаухова,1976, реж. М. Єдлінський;
  • Пузикова — «Барабанщиця» О. Салинського,1977, реж. М. Мерзлікін;
  • Цариця — «Царівна-жаба» К. Мешкова,1986, реж. М. Карасьов;
  • Шура — «Фатальна помилка» М. Рощина, 1987, реж. В. Гирич;
  • Тітка Роза — «Вино з кульбабок» за Р. Бредбері, 1990, реж. А. Фурманчук;
  • Мачуха — «Кришталевий черевичок» Т. Габбе, 1992, реж. О. Балабан;
  • Марселіна — «Шалений день» П.-О. Бомарше, 1995, реж. В. Гирич;
  • Берта — «Гедда Габлер» Г. Ібсена, 1996, реж. К. Дубінін;
  • Годувальниця — Джульєтти «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 2002, реж. В. Гирич;
  • Мати Лукашева — «Лісова пісня» Лесі Українки, 2005, реж. В. Гирич;
  • Баба — «Ярмарковий гармидер» Я. та І. Златопольські, 2005, реж. В. Гирич;
  • Місіс Тарбел — «Поліанна» Е. Портер, 2007, реж В. Гирич;
  • Софія — «Безталанна» І. Карпенка-Карого, 2009, реж. К. Дубінін;
  • Сирена — «Сирена та Вікторія» О. Галіна, 2013, реж. В. Гирич;
  • Галчиха — «Без вини винні» О. Островського, 2016, реж. В. Гирич.

Фільмографія

Примітки

  1. ↑ Гірка утрата
  2. ↑ а б Померла Майя Пазич. На 83 році життя пішла у Вічність народна артистка України (ua) . «День». 2 липня 2020. Процитовано 2020-7-03.
  3. ↑ Майя Пазич. tuz.kiev.ua. Процитовано 17 грудня 2020.
  4. ↑ https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/u-poshukah-shchastya. {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. ↑ Майя Пазыч. Кино-Театр.РУ. Процитовано 17 грудня 2020.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пазич_Майя_Павлівна&oldid=34603577