Попова Ніна Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:47, 6 березня 2021, створена Ivan Borodin Verner (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попова Ніна Василівна
Народилася 9 (22) січня 1908
Єлець, Орловська губернія, Російська імперія
Померла 30 травня 1994(1994-05-30) (86 років)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянка
Діяльність політична діячка, активістка за права жінок
Знання мов російська
Членство Союз радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами і ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
міжнародна Сталінська премія «За зміцнення миру між народами»

Ніна Василівна Попова (22 січня 1908(19080122), місто Єлець, тепер Липецької області, Російська Федерація — 30 травня 1994, місто Москва) — радянська державна діячка, голова президії Союзу радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами​, голова Комітету радянських жінок, секретар ВЦРПС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1976 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 3—9-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в родині ремісника в місті Єлець (за метрикою — в місті Новохоперську Воронезької губернії). Після смерті батьків виховувалася в Єлецькому дитячому будинку № 3; з 1922 року жила з родиною старшого брата в місті Борисоглібську.

З 1925 року — на комсомольській роботі. Слухачка Тамбовської школи радянського і партійного будівництва.

Член ВКП(б) з 1932 року.

Навчалася в Ленінградському державному педагогічному інституті імені Герцена, навчання не закінчила. У 1934 році закінчила два курси Московського інституту філософії, літератури та історії імені Чернишевського.

У 1934—1937 роках — завідувачка лекторія Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва; завідувачка філії, заступник директора з наукової частини Московського марксистсько-ленінського університету наукових та інженерно-технічних працівників.

З 1937 року — секретар партійної організації Московського інституту удосконалення вчених, інструктор відділу пропаганди і агітації Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

З 1938 року — секретар, 2-й секретар Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

10 березня — 20 вересня 1941 року — голова виконавчого комітету Краснопресненської районної ради депутатів трудящих міста Москви.

23 квітня — 14 вересня 1942 року — голова виконавчого комітету Краснопресненської районної ради депутатів трудящих міста Москви.

У вересні 1942 — квітні 1945 року — 1-й секретар Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

30 березня 1945 — 12 червня 1957 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС), член Президії ВЦРПС.

Одночасно у 1945—1968 роках — голова Комітету радянських жінок, віце-голова Міжнародної демократичної федерації жінок.

У 1957 — лютому 1958 року — голова правління Всесоюзного товариства культурних зв'язків із закордоном.

У лютому 1958 — липні 1975 року — голова президії Союзу радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами​.

Обиралася членом Всесвітньої ради миру, президії Радянського комітету захисту миру, Радянського комітету солідарності країн Азії і Африки, президії Комітету радянських жінок, Радянського комітету за європейську безпеку і співробітництво.

З 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Померла 30 травня 1994 року. Похована в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Родина[ред. | ред. код]

Батько — Василь Петрович Попов, ремісник. Мати — Любов Олександрівна, уроджена Борисова. Брати — Олексій, Микола. Сестра — Ольга.

Перший чоловік — Андрій Семенович Шамшин, агроном. Дочка — Реніта Андріївна Григор'єва, режисер, сценарист, актриса.

Другий чоловік (з 1942 року) — Василь Федорович Орлов, Герой Радянського Союзу, полковник, командир танкового корпусу.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]