Санников Дмитро Захарович
| Санников Дмитро Захарович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Дмитро Захарович Санніков у 2019 році (75 років) | ||||
| Народився |
24 червня 1944 (79 років) Волгоград | |||
| Громадянство | Україна | |||
| Діяльність | кінооператор | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
|
| ||||
Дмитро Захарович Санніков — український кінооператор. Нагороджений медалями.
Народився 24 червня 1944 року. Закінчив Київський політехнікум зв'язку і Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1975).
З 1975 по 1997 рік — оператор «Київнаукфільму».
З 1989 року — старший викладач кафедри операторської майстерності Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
З 2003 по 2007 рік — телеоператор телеканалу «Тоніс».
З 2011 по 2016 рік — телеоператор Центральної телерадіостудії МО України.
З вересня 2014 року — викладач кафедри кіно- і телебачення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Зняв фільми:
- «Алкоголь і безпека праці» (1977, Бронзова медаль ВДНГ СРСР, 1977)
- «Сусіди по планеті» (1981)
- «Кільце Юпітера» (1982)
- «Магнітна дефектоскопія» (1982, диплом і Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю в Брно, 1982)
- «Плюс особиста відповідальність» (1982)
- «Дає корова молоко» (1983)
- «Теплий хліб» (ТБ, 1987)
- «Сталінський синдром» (1990)
- «Неповна воля. Фільм 73» в документальному циклі «Невідома Україна. Нариси нашої історії» (1993)
- «Дерево під вікном» (1996)
- «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду» (2005-2007)
- «Глухота» (2010)
- «Костянтин Степанков. Спомини після життя» (2012)
- «Ядерні відходи» (2012)
- «Дніпровська балада» (2012) та ін.
Член Національної Спілки кінематографістів України.
Література
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 137.