Скоропадський Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:28, 28 жовтня 2021, створена Vladyslavprydatko (обговорення | внесок) (Виправлені граматичні помилки, актуалізовано текст згідно з «Новим правописом» 2019 року.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Іванович Скоропадський
Народження 6 березня 1834(1834-03-06)
Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 28 червня 1885(1885-06-28) (51 рік)
Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Приналежність Російська імперія Російська імперія
Освіта Миколаївське кавалерійське училищеd
Звання полковник
Рід Скоропадські
Діти Скоропадський Павло Петрович
Нагороди
орден Святого Станіслава II ступеня Золота зброя «За хоробрість»
CMNS: Скоропадський Петро Іванович у Вікісховищі

Петро́ Іва́нович Скоропа́дський (18341885) — російський військовий діяч українського походження. Представник козацького роду Скоропадських. Родом з Чернігівської губернії. Полковник кавалерґардів, учасник кавказьких воєн, стародубський земський діяч й повітовий маршалок (18691885). Батько Павла Петровича Скоропадського, гетьмана Української Держави.

Життєпис

Син полтавського губернського провідника дворянства Івана Михайловича Скоропадського від шлюбу з Єлизаветою Петрівною Тарновською. Виховувався в школі гвардійських прапорщиків, звідки 7 серпня 1851 отримав звання корнета в Кавалергардський полк. У 1853 році підвищений до поручика.

11 червня 1858 року обраний в кандидати члена Полтавського комітету з поліпшення побуту поміщицьких селян. 23 квітня 1859 отримав звання штабсротмістра. 1 жовтня обраний депутатом Прилуцької межової посередницької комісії і 20 жовтня звільнений у безстрокову відпустку. 12 лютого 1863 року приряджений до штабу Кавказької армії. 19 травня 1863 року отримав звання полковника.

Надгробна плита Петра Скоропадського — батька останнього гетьмана Павла Скоропадського, в Харалампіївській церкві.

Брав участь в діях проти гірняків, за що був нагороджений золотим палашем з написом «За хоробрість» та орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. За внесок у звільнення селян мав срібну медаль.

Дружина з синами Михайлом та Павлом на портреті Миколи Ге (1879)

З 1865 року у відставці, жив у маєтку Сафонівка Путивльського повіту, брав активну участь у громадському житті Стародубщини на посту повітового провідника дворянства. З 1869 по 1885 роки був стародубським повітовим і чернігівським губернським провідника дворянства. Помер 28 червня 1885 року.

Сім'я

Був одружений з Марією Андріївною Миклашевською (1839/1841-1901), дочкою багатого українського власника заводу порцеляни Андрія Михайловича Миклашевського від його шлюбу з Дариною Олександрівною Олсуфьєвою. У шлюбі мали двох синів Михайла (1871-1910-ті) і Павла (1873-1945; генерал, гетьман України), і дочку Єлизавету (1878-1899; фрейліна).

Література