Сльота Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:20, 4 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сльота Володимир Васильович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 16 травня 1967(1967-05-16)
Кожухівка
Смерть 5 вересня 2014(2014-09-05) (47 років)
Весела Гора
Поховання Теплицький район
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Володи́мир Васи́льович Сльота́ (16 травня 1967(19670516) — 5 вересня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сирота, пройшов строкову службу в лавах РА. Господарював, доглядав за садом, полюбляв риболовлю. Активний учасник Революції Гідності, з перших днів на Майдані, був у 7-й сотні Самооборони Майдану. 18 лютого зазнав поранень в голову під час протистояння із смиловими структурами. Приїхавши додому, відновлював документи — згоріли під час протистояння, вступив до ГФ «Народна самооборона» Теплицького району. Потім пішов добровольцем на фронт.

Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», брав участь у бойових операціях.

5 вересня 2014-го загинув під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула. Терористи тіла убитих палили та розчленовували — розрізали животи, проломлювали голови, спалювали ще живих[1].

Був похований під Старобільськом як невідомий Герой, могила число 257. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.

Упізнаний за експертизою ДНК. Перепоховання пройшло 19 квітня 2016 року в селі Кожухівка.

З близьких лишилася двоюрідна сестра.

Вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Айдар: 5 вересня 2014. Наш біль і наш борг ворогам. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 14 лютого 2017.

Джерела[ред. | ред. код]