Стецько-Цабак Ольга Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:57, 7 червня 2020, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Військовик2 | ім'я =Ольга Стецько-Цабак | оригінал імені = | портрет = | і...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Стецько-Цабак
 Старший сержант поліції
Загальна інформація
Народження 9 червня 1963(1963-06-09) (60 років)
Alma Mater Балтійський федеральний університет імені Іммануїла Канта
Псевдо «Ядвіга»
Військова служба
Роки служби 1985-2020 й надалі
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2020
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
CMNS: Стецько-Цабак Ольга Вікторівна у Вікісховищі

О́льга Ві́кторівна Стецько́-Цаба́к — старший сержант поліції, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Після служби в армії 1985 року вирішила вступити до лав міліції. Здійснила поїздку на виведення Обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану — як спеціальний кореспондент. Близько 3 років відпрацювала на посаді молодшого інспектора карного розшуку (за напрямком незаконного обороту наркотиків), поїхала навчатись. Закінчила Калінінградський державний університет.

У грудні 2013 року після побиття на Майдані Незалежності студентів зрозуміла, що байдужою бути не може. Спочатку пішла із друзями як військовий волонтер-інструктор працювати на полігоні з мобілізованими. Вереснем 2014-го приєдналася до добровольців ДУК у Пiсках. Наприкінці жовтня того ж року стала бійцем батальйону «Кривбас» (однак до лютого 2015-го залишалася бійцем двох батальйонів).

Вісім з половиною місяців перебувала на «нульовій лінії» оборони Лебединське-Широкине. Станом на жовтень 2018 року несе службу на Донеччині, неподалік селища Торецьке. Бере участь в мобiльних автопатрулях поблизу Залiзного та Пiвденного.

Материн приклад надихнув сина — він воював в батальйоні «Кривбас», надалі несе службу офіцером в ЗСУ.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 81/2020 від 13 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджена медаллю “Захиснику Вітчизни”[1]
  • відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
  • медаль «Операція об'єднаних сил за звитягу та вірність»
  • відзнака МО України «За сприяння збройним силам України»
  • медаль «За жертовність і любов до України».

Примітки

  1. Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 81/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела