Стецько-Цабак Ольга Вікторівна

Ольга Вікторівна Стецько-Цабак;
	Старший сержант поліції
Загальна інформація
Народження	9 червня 1963 (60 років)
Громадянство	Україна
Alma Mater	Балтійський федеральний університет імені Іммануїла Канта
Псевдо	Ядвіга
Військова служба
Роки служби	1985—донині
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Піски; Бої за Широкине;
Нагороди та відзнаки
	Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За жертовність і любов до України»
	Стецько-Цабак Ольга Вікторівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стецько.

О́льга Ві́кторівна Стецько́-Цаба́к (нар. 9 червня 1963) — старша сержантка Національної поліції України; учасниця київського та криворізького євромайданів; з 2014 року — учасниця російсько-української війни; бійчиня Добровольчого українського корпусу та батальйону поліції «Кривбас». Псевдо — «Ядвіга».

Президентом України нагороджена медаллю «Захиснику Вітчизни» та відзнакою «За участь в антитерористичній операції».

Життєпис[ред. | ред. код]

Після служби в армії 1985 року вирішила вступити до лав міліції. Здійснила поїздку на виведення Обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану — як спеціальна кореспондентка. Близько трьох років відпрацювала молодшою інспекторкою карного розшуку (за напрямком незаконного обігу наркотиків). Навчалася у Калінінградському державному університеті^[1].

У грудні 2013 року після побиття студентів на Майдані Незалежності зрозуміла, що байдужою бути не може^[1]. Брала участь у київському та криворізькому євромайданах^[2].

Згодом пішла з друзями як військова волонтерка-інструкторка працювати на полігоні з мобілізованими. У вересні 2014 року приєдналася до добровольців Добровольчого українського корпусу (ДУК) у Пісках. Наприкінці жовтня того ж року стала бійчинею батальйону «Кривбас» (однак до лютого 2015-го залишалася бійцем двох батальйонів)^[1].

Вісім з половиною місяців перебувала на «нульовій лінії» оборони Лебединське-Широкине. Станом на жовтень 2018 року несла службу на Донеччині, неподалік Торецька. Брала участь у мобільних автопатрулях поблизу Залізного та Південного^[1].

Своїм прикладом надихнула сина: він воював в батальйоні «Кривбас» та надалі служив офіцером у лавах Збройних сил України. У вільний час Ольга полюбляє малювати картини, псевдовітражі, розробляє друзям проєкти дизайну інтер’єру^[1].

	Про свій вибір я не жалкувала жодного разу. Люблю те, що я роблю. Це почесна професія, це честь і гідність, це любов до Батьківщини.
— Ольга Стецько-Цабак

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 81/2020 від 13 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджена медаллю «Захиснику Вітчизни»^[3]
відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
медаль «Операція об'єднаних сил за звитягу та вірність»
відзнака Міністерства оборони України «За сприяння Збройним Силам України»
медаль «За жертовність і любов до України»^[1]