Avro Canada CF-103

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Avro Canada CF-103
CF-103
Призначення: Винищувач-перехоплювач
Розробник: Avro Canada
Виробник: Avro Canada
Всього збудовано: 0
Базова модель: Avro Canada CF-100
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 1041 км/год
Довжина: 18,21 м
Висота: 4,9 м
Розмах крила: 13 м
Двигуни: 2 x Avro Canada Orenda 17[en]
Тяга (потужність): 32,4 кН
Тяга форсажна: 37,8 кН
Avro Canada CF-103 у Вікісховищі

Avro Canada CF-103 — проєкт двомоторного всепогодного реактивного винищувача-перехоплювача, що створювався Avro Canada на початку 1950-х років XX століття, як глибока модифікація та можлива заміна винищувача Avro Canada CF-100, який на той час уже надходив на озброєння Королівських військово-повітряних сил Канади (англ. Royal Canadian Air Force (RCAF))[1]. Новий літак призначався для польотів на трансзвукових швидкостях[en] (0,8—1,2 М), проте запропоноване підвищення характеристик та можливостей, порівняно з CF-100, виявилося незначним і проєкт було скасовано на ранній стадії[2].

Деталі проєкту[ред. | ред. код]

Ще до того, як прототип CF-100 здійснив свій перший політ, в компанії Avro Canada замислювалися над потенційними варіантами удосконалення літака[3], оскільки RCAF вимагала покращення швидкісних характеристик[4]. Джона Фроста[en] залучили до проєкту CF-100 на пізній стадії. Він вніс значні вдосконалення в оригінальний дизайн проєкту, проте розумів, що обрана схема крила/двигуна є рудиментарною й обмежує конструкцію дозвуковими характеристиками. А оскільки літак вже готували до випробувань, то вносити радикальні зміни в проєкт було пізно. Фрост продовжив працювати над подальшими вдосконаленнями, заснованими на його незалежних дослідженнях досконаліших конструкцій стрілоподібних крил[5]. Оскільки обмеження конструкції з прямим і відносно товстим крилом були зрозумілі й передбачувані, щоб їх усунути, Фрост запропонував серію вдосконалень, які включали використання стрілоподібних крила і хвостового оперення тоншого профілю[4]. У грудні 1950 року конструкторське бюро вирішило продовжити модернізацію, передусім включивши конструкцію фюзеляжу першої серії CF-100 із новим стрілоподібним крилом і хвостовим оперенням у рамках дослідження конструкції C-100S[3].

Дерев'яний макет CF-103 в експериментальному цеху заводу в Малтоні.

Фрост розглядав новий проєкт, як проміжний літак між CF-100 і літак досконалішого проєкту C-104, який створювався з нуля. Основні зміни форми крила полягали в зменшенні його хорди та товщини, а також наданні кута стрілоподібності 42° по передній крайці крила, створюючи конфігурацію крила майже дельтоподібної форми. Хвостова частина також була спроєктована стрілоподібною[6]. Один із варіантів передбачав наявність обтічних паливних баків, які зливалися з передньою крайкою крила[7].

Попри використання потужніших двигунів, оновлений дизайн пропонував незначне зростання характеристик — очікувана максимальна швидкість пікірування становила 0,95 Маха, в порівнянні з 0,85 Маха, які на той час вже показували передсерійні CF-100 Mark 2[2]. Керівництво Avro, розуміючи, що компанія вже постраждала через тривалу розробку CF-100, вважало, що покращена конструкція Фроста забезпечить їм «страхування» від нездатності CF-100 забезпечити довгострокові контракти[7].

1951 року Міністерство торгівлі Канади видало замовлення на два прототипи та планер для статичних випробувань під проєктним позначенням CF-103. Виробниче оснащення, інструменти та детальні технічні креслення були готові до червня 1951 року, а випробування в аеродинамічній трубі, проведені в Корнелльському університеті, були завершені до листопада 1951 року. Було створено дерев'яний макет CF-103, включно з окремою зоною кабіни та секцією двигунів. Проте макет не мав ні ходової частини, ні будь-яких внутрішніх механізмів[8]. Було виготовлено два різні макети хвостового оперення, перший з незначною стрілоподібністю, другий макет мав набагато більш загострений вигляд[7]. Технічні вимоги до монтажу реактивних двигунів Avro Canada Orenda 17, запропонованих для CF-103, на той момент, не були остаточно визначені, оскільки експериментальний «гібрид», що складався з компресорної частини від Orenda 8 і двоступеневої турбіни від Orenda 11, в комплексі з форсажною камерою, ще не був доведений до виробничої стадії[9].

Скасування проєкту[ред. | ред. код]

Протягом 1951 року льотні випробування, проведені головним пілотом-випробувачем Янушем Жураковським та іншими членами відділу льотних випробувань, показали, що потенціал розвитку CF-100 перевищує прогнозовані характеристики CF-103. Фрост і конструкторське бюро були більше заклопотані новими, надзвуковими проєктами, ніж потенційною заміною CF-100, і робота над CF-103 зупинилася[5]. Перший політ, спочатку запланований на літо 1952 року, було перенесено на середину 1953 року[3]. З наростанням тиску холодної війни, канадський уряд вимагав негайного масового виробництва нового винищувача CF-100, який вже пройшов випробування і був готовий для серійного випуску. Це змусило компанію Avro Canada згорнути проєкт CF-103 у грудні 1951 року[1].

Хоча макет CF-103 зберігся в експериментальному цеху на заводі в Малтоні, 18 грудня 1952 року сталася подія, яка поставила хрест на будь-яких спробах перезапустити проєкт[10]. Януш Жураковський, головний пілот-випробувач Avro Canada, мав дозвіл і завдання дослідити максимальну межу швидкості CF-100. Того дня Жураковський на прототипі CF-100 Mark 4 подолав звуковий бар'єр. Йому вдалося у вертикальному пікіруванні з висоти 10 кілометрів розігнати літак до швидкості 1,10 Маха[10]. Отже, CF-100 Canuck став першим реактивним літаком із прямим крилом, здатним здійснювати контрольований надзвуковий політ[11]. Результати цього випробувального польоту призвели до остаточного скасування проєкту CF-103[12].

Прогнозовані характеристики[ред. | ред. код]

Загальні параметри[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 2 особи
  • Довжина: 18.21 м
  • Висота: 4,9 м
  • Розмах крила: 13 м
  • Двигуни: 2 штуки, Avro Canada Orenda 17, тяга кожного 32,4 кілоньютона (37,8 з використанням форсажу)

Прогнозовані льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 1041 км/год (0,85 Маха)
  • Швидкість, яку не дозволяється перевищувати: 1163 км/год (0,95 Маха)

Пропоноване озброєння[ред. | ред. код]

  • 8 кулеметів Browning M3, калібру .50, в підфюзеляжному боксі, боєзапас 1600 патронів (аналогічно як у CF-100 Mark 3)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Milberry84, 1984, с. 317.
  2. ↑ а б Milberry81, 1981, с. 48.
  3. ↑ а б в Page04, 2004, с. 11.
  4. ↑ а б Campagna, 2003, с. 55.
  5. ↑ а б Zuk01, 2001, с. 28.
  6. ↑ Milberry81, 1981, с. 49.
  7. ↑ а б в Valiquette, 2009, с. 74.
  8. ↑ Page81, 1981, с. 70.
  9. ↑ Page81, 1981, с. 68.
  10. ↑ а б Milberry81, 1981, с. 48-49.
  11. ↑ Dow, 1997, с. 72.
  12. ↑ Zuk04, 2004, с. 184.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Page, Ron. Avro "Canuck" CF-100: All Weather Fighter. — Ерін, Онтаріо : Boston Mills Press, 1981. — ISBN 9780919822399.
  • Milberry, Larry. The Avro CF-100. — Торонто, Онтаріо : CANAV, 1981. — ISBN 9780969070306.
  • Milberry, Larry. 60 Years: The Rcaf and Cf Air Command 1924-1984. — Торонто, Онтаріо : Canav Books, 1984. — ISBN 9780969070344.
  • Greig, Stewart. SHUTTING DOWN THE NATIONAL DREAM - A. V. Roe and the Tragedy of the Avro Arrow. — Торонто, Онтаріо : McGraw Hill Ryerson, 1988. — ISBN 9780075511199.
  • Dow, James. The Arrow. — Торонто, Онтаріо : Lorimer, 1997. — ISBN 9781550285543.
  • Zuk, Bill. Avrocar: Canada's Flying Saucer: The Story of Avro Canada's Secret Projects. — Ерін, Онтаріо : Boston Mills Press, 2001. — ISBN 9781550463590.
  • Campagna, Palmiro. Requiem for a Giant: A.V. Roe Canada and the Avro Arrow. — Торонто, Онтаріо : Dundurn Press, 2003. — ISBN 9781550024388.
  • Page, Ron. Avro Arrow: The Story of the Avro Arrow From Its Evolution To Its Extinction. — Ерін, Онтаріо : Boston Mills Press, 2004. — ISBN 9781550460476.
  • Zuk, Bill. Zura: The Legend of Janusz Zurakowski. — Сент-Кетерінс, Онтаріо : Vanwell Publishing Ltd, 2004. — ISBN 9781551250830.
  • Valiquette, Marc-andre. Destruction Of A Dream: The Tragedy Of Avro Canada And The Cf-105 Arrow. Vol 1 : A.v. Roe, Canada's Per Ardua Ad Astra. — Монреаль, Квебек : самвидав, 2009. — ISBN 9782981123909.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Avro Canada CF-103 Canuck II (англ.). Архів оригіналу за 05 вересня 2008. Процитовано 20 грудня 2023.
  • cf-103-mock-up (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2023. Процитовано 20 грудня 2023.
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Avro_Canada_CF-103&oldid=41802743