Chlorotalpa sclateri
| Chlorotalpa sclateri | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Тенрекоподібні (Afrosoricida) |
| Родина: | Златокротові (Chrysochloridae) |
| Рід: | Chlorotalpa |
| Вид: | C. sclateri
|
| Біноміальна назва | |
| Chlorotalpa sclateri (Broom, 1907)
| |
| |
| Ареал | |
| Синоніми | |
|
Amblysomus sclateri | |
Chlorotalpa sclateri — вид ссавців родини Chrysochloridae. Зустрічається в Лесото і ПАР. Його природними середовищами існування є субтропічні або тропічні сухі та високогірні чагарники, чагарникова рослинність середземноморського типу, пасовища помірного поясу, орні землі, пасовища, сільські сади та міські території. Цей вид є локально поширеним, і Міжнародний союз охорони природи оцінив його природоохоронний статус як «у найменшій загрозі»[1].
Це малий кремезний златокріт, довжина голови й тіла якого досягає приблизно 100 мм, самці трохи більші за самиць. Підборіддя та обличчя мають кремово-жовті плями, в тому числі над підшкірними очима та на переніссі. Верхні частини вкриті блискучим рудувато-коричневим хутром з темнішою смугою, що проходить уздовж хребта. Низ матово-сірий з червонуватим відтінком. Передні лапи тонкі, хвоста немає[2].
Златокріт Склейтера є ендеміком півдня Африки, де він зустрічається в ПАР і Лесото. Його типовим середовищем існування є луки на височинах, чагарники й лісисті смуги. Є чотири підвиди, але ареал кожного з них погано вивчений, і вони, як правило, обмежені географічними бар'єрами[1].
Живуть, переважно, поодинці. Тонкі кігті обмежують спектр ґрунтів, у яких можна легко прорити тунелі. Центральний гніздовий тунель оточений довгими неглибокими тунелями, в яких він шукає безхребетних здобич, зокрема дощових черв'яків і личинок. Розмноження відбувається у вологий сезон (грудень і січень), коли їжі більше[2].
- ↑ а б в Bronner, G. (2015). Chlorotalpa sclateri. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T4766A21285759. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-2.RLTS.T4766A21285759.en. Процитовано 11.11.2021.
- ↑ а б Jonathan Kingdon; David Happold; Thomas Butynski; Michael Hoffmann; Meredith Happold; Jan Kalina (2013). Mammals of Africa. A&C Black. с. 240—241. ISBN 978-1-4081-8996-2.
|