Хордові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Chordata)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хордові
Час існування: кембрій — сучасність
535 — 0 млн років тому
Різноманітність хордових
Різноманітність хордових
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Спр. багатоклітинні (Eumetazoa)
Надтип: Білатеральні (Bilateria)
Вториннопорожнинні (Coelomata)
Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Haeckel, 1874[1]
Підгрупи
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chordata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Chordata
EOL logo.svg EOL: 694
ITIS logo.svg ITIS: 158852
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7711
Fossilworks: 273393

Хо́рдові (Chordata) — тип вторинноротих тварин, що включає хребетних тварин разом із деякою кількістю еволюційно близьких до них безхребетних. Монофілетичність групи доведена за допомогою молекулярних даних. Морфологічні особливості включають наявність на певній стадії життя хорди, порожньої нервової трубки, зябрових щілин, ендостилю та хвоста із м'язами. Хордові включають три підтипи: Покривники (Tunicata) і Головохордові (Cephalochordata) відносяться до нижчих хордових, а Черепні (Craniata) є вищими хордовими. Існує майже 42 тис. видів, з яких у фауні України відомо приблизно 750. До хордових також належать і люди.

Загальні риси будови[ред. | ред. код]

Внутрішня будова[ред. | ред. код]

Будова хордових на прикладі ланцетника. Жирним шрифтом виділені частини, які представлені у всіх хордових хоча б на певному етапі онтогенезу. 1 — потовщена частина нервової трубки («головний мозок»); 2 — хорда; 3 — нервова трубка («спинний мозок»); 4 — хвіст; 5 — анальний отвір; 6 — кишечник; 7 — кровоносна система; 8 — атріопор; 9 — порожнина глотки; 10 — зяброві щілини; 11 — глотка; 12 — навколоротова воронка; 13 — щупальця; 14 — ротовий отвір; 15 — гонади (сім'яники/яєчники); 16 — вічка Гессе (світлочутливі клітини); 17 — нерви; 18 — метаплевральна складка; 19 — печінковий виріст кишечнику

Поділ на підтипи[ред. | ред. код]

Хребетні[ред. | ред. код]

Хребетні: міксина
Докладніше: Хребетні

Хребетні (Vertebrata) — найбільш високоорганізований підтип хордових. У більшості видів хорду замінює більш досконалий і міцний хребетний стовп, що й стає основою скелету. Він виконує роль не тільки опорного стрижня тіла, але і футляра, що містить спинний мозок. Нервова система хребетних значно більш диференційована, ніж у нижчих хордових. У всіх тварин цієї групи розвинений головний мозок, функціонування якого обумовлює вищу нервову діяльність — основу пристосувальної поведінки. З розвитком головного мозку і органів чуття пов'язано виникнення черепа, який служить надійним захистом для цих важливих органів. Активні переміщення забезпечують їм можливість зміни середовища залежно від змін умов існування і потреб на різних етапах їх життєвого циклу.

Головохордові[ред. | ред. код]

Головохордові: ланцетник
Докладніше: Головохордові

Головохордові (Cephalochordata) — найпримітивніші нижчі хордові тварини. Це нечисленна група морських тварин, що проводять малорухомий спосіб життя. Розміри тіла невеликі, за формою нагадують риб. Головний відділ не відособлений. Череп відсутній. Все тіло сегментоване, включаючи і деякі внутрішні органи (видільну систему і статеві залози), а також мускулатуру. Органи чуття примітивні (є чутливі клітини в шкірі і уздовж нервової трубки). Хорда і нервова трубка зберігаються протягом усього життя. Серця немає. Представником головохордових є ланцетник.

Покривники[ред. | ред. код]

Покривники: асцидії
Докладніше: Покривники

Покривники (Urochordata, syn. Tunicata) у дорослому стані ведуть прикріплений спосіб життя та не мають ознак, характерних для хордових: хорди та нервової трубки. Тіло мішкоподібної форми, оточено оболонкою. Більшість фільтрують мікроскопічну їжу з води за допомогою двох отворів (сифонів), один для всмоктування води і планктону, інший — для її виділення. Нервова система редукована до нервового ганглія з відростками. Вони не мають метанефридієвих органів, подібних до нирок, а целомічна порожнина тіла розвивається у перикардіальну порожнину і гонади. Примітною особливістю кровоносної системи є регулярна зміна напряму, в якому серце качає кров. Покривники починають життя з рухомих личинкових стадій, що нагадують пуголовка. Саме на цій стадії у них наявна хорда та нервова трубка. Личинки дуже швидко розвиваються в бочкоподібну нерухому дорослу форму.

Найближчі родичі[ред. | ред. код]

Напівхордові[ред. | ред. код]

Докладніше: Напівхордові

Проміжне положення між хордовими і безхребетними займають напівхордові, яких виділяють в окремий тип. Це двобічно-симетричні целомічні вториннороті тварини. Характерна риса — розвиток стомохорда (нотохорда) — невеликого сліпого виросту кишківника, що підтримує основу хоботка. Спільна з хордовими риса — наявність парних метамерних зябрових щілин, якими кишківник сполучається з зовнішнім середовищем. Від хордових відрізняє будова тіла, що складається з трьох сегментів: хоботок, комірець і тулуб.

Існують два класи напівхордових. Кишководишні (Enteropneusta) мають видовжене червеподібне тіло довжиною до 2,5 м; ведуть поодинокий спосіб життя. Перистозяберні (Pterobranchia) — колоніальні організми, що ведуть прикріплений спосіб життя.

Голкошкірі[ред. | ред. код]

Докладніше: Голкошкірі

Голкошкірі (Echinodermata) — тип вторинноротих тварин. Як правило, вільноживучі тварини з радіальною, здебільшого п'ятипроменевою симетрією та рештками білатеральної симетрії. У підшкірному шарі Голкошкірих розвивається біомінеральний ендоскелет, який складається з вапняних платівок і часто утворює різноманітні зовнішні придатки. Унікальною для цих тварин є амбулакральна система, що бере участь в диханні, пересуванні та добуванні їжі. Кровоносна система слабко розвинена і являє собою систему порожнин в сполучної тканини (лакун), що не мають ендотеліальної вистилки. Нервова система примітивна, складається з трьох окремих частин, побудованих за радіальним планом: нервове кільце і радіальні нервові тяжі. Розвиток непрямий, планктонна личинка має двобічну симетрію.

Походження та класифікація[ред. | ред. код]

Родинне дерево хордових
та їхніх найближчих родичів[2][3][4]

Групи первинноротих та вторинноротих (до яких належать хордові) тварин розділилися в своєму еволюційному розвитку близько 558 млн років тому[5]. Вимерлі тварини роду Ernietta, що існували між 549−543 млн р. тому в едіакарії, представляють найдавніших вторинноротих[6]. Голкошкірі з'являються в палеонтологічному літописі в кембрії, близько 521 млн років тому[7]. Кембрійського Rhabdotubus johanssoni вважають представником перистодихаючих напівхордових[8]. Щодо систематичного положення Yunnanozoon lividum із раннього кембрію існують різні думки — його відносять до напівхордових або хордових[9][10]. Іншу викопну тварину кембрію з Китаю — Haikouella — відносять до хордових, ймовірно, до хребетних. Вони мали серце, артерії, зяброві щілини, хвіст, потовщення нервового стовбуру в передній частині тіла, а також очі, хоча, можливо, це були короткі щупальця навколо роту. Haikouichthys та Myllokunmingia, також з кембрійської фауни Китаю (англ. Chengjiang fauna), відносять до риб.[11]

Зазвичай виділяють три підтипи хордових (іноді чотири). Вищим підтипом є хребетні, до яких належить близько 95 % всіх видів хордових. З нижчих хордових виділяють головохордових і покривників. Стародавню примітивну групу напівхордових — безхребетних, що близькі до хордових — виділяють в окремий тип.

Круглороті, риби і земноводні відносяться до анамній, інші класи хребетних — до амніот.

Іноді класи піросом (Pyrosomida), сальп (Salpae), барильників (Doliolida) включають як ряди в клас Thaliacea. Також існує досить багато альтернативних класифікацій хребетних. Їх наявність пов'язана, зокрема, з тим, що багато груп хребетних, що традиційно виділяються, є парафілетичні. Наприклад, парафілетичні лопатепері (щоб ця група стала монофілетичною, до неї треба включити наземних хребетних) і рептилії (у них відповідно до кладистичної систематики слід було б включити клас птахів).

Дуже часто використовується несистемна група безхребетних, яка включає два підтипи хордових (Головохордові і Покривники) і всі інші типи тварин. Її використання підкреслює особливе становище, яке займають хребетні у тваринному світі та житті людини.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Haeckel, E. (1874). Anthropogenie oder Entwicklungsgeschichte des Menschen. Leipzig: Engelmann.
  2. Li Y., Kocot K. M., Tassia M. G. et al. (2019). Mitogenomics Reveals a Novel Genetic Code in Hemichordata. Genome Biology and Evolution 11 (1): 29–40. PMID 30476024. doi:10.1093/gbe/evy254. 
  3. Tassia M. G., Cannon J. T., Konikoff C. E. et al. (2016). The Global Diversity of Hemichordata. PLoS One 11 (10). PMID 27701429. doi:10.1371/journal.pone.0162564. 
  4. Ястребов С. А. (2015-03-18). Общий предок вторичноротых мог быть похож на хордовое. Элементы.ру. Архів оригіналу за 2019-08-07. 
  5. Erwin, Douglas H.; Eric H. Davidson (July 1, 2002). The last common bilaterian ancestor. Development 129 (13): 3021–3032. PMID 12070079. 
  6. Dzik, J. (June 1999). Organic membranous skeleton of the Precambrian metazoans from Namibia. Geology 27 (6): 519–522. Bibcode:1999Geo....27..519D. doi:10.1130/0091-7613(1999)027<0519:OMSOTP>2.3.CO;2. Процитовано 2008-09-22.  Ernettia is from the Kuibis formation, approximate date given by Waggoner, B. (2003). The Ediacaran Biotas in Space and Time. Integrative and Comparative Biology 43 (1): 104–113. PMID 21680415. doi:10.1093/icb/43.1.104. Процитовано 2008-09-22. 
  7. Zamora S., Rahman I. A. (2014). Deciphering the early evolution of echinoderms with Cambrian fossils. Palaeontology 57 (6): 1105–1119. doi:10.1111/pala.12138. 
  8. Bengtson, S., and Urbanek, A. (October 2007). Rhabdotubus, a Middle Cambrian rhabdopleurid hemichordate. Lethaia 19 (4): 293–308. doi:10.1111/j.1502-3931.1986.tb00743.x. Архів оригіналу за 2012-12-16. Процитовано 2008-09-23. 
  9. Shu, D., Zhang, X. and Chen, L. (April 1996). Reinterpretation of Yunnanozoon as the earliest known hemichordate. Nature 380 (6573): 428–430. Bibcode:1996Natur.380..428S. doi:10.1038/380428a0. Процитовано 2008-09-23. 
  10. Chen, J-Y., Hang, D-Y., and Li, C.W. (December 1999). An early Cambrian craniate-like chordate. Nature 402 (6761): 518–522. Bibcode:1999Natur.402..518C. doi:10.1038/990080. Процитовано 2008-09-23. 
  11. Shu, D-G., Conway Morris, S., and Han, J (January 2003). Head and backbone of the Early Cambrian vertebrate Haikouichthys. Nature 421 (6922): 526–529. Bibcode:2003Natur.421..526S. PMID 12556891. doi:10.1038/nature01264. Процитовано 2008-09-21. 

Література[ред. | ред. код]

  • Зоологія хордових: підручник / [для студентів вищих навчальних закладів] [Й. В. Царик, І. С. Хамар, І. В. Дикий та інші] ; за редакцією професора Й. В. Царика. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 356 с. — Серія «Біологічні Студії». — ISBN 978-966-613-752-7 (серія), ISBN 978-617-10-0081-0.
  • Н. Н. Гуртовой, Б. С. Матвеев, Ф. Я. Дзержинский. Практическая зоотомия позвоночных (низшие хордовые, бесчелюстные, рыбы).
  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энциклопедия, 1989. — 831 с.