Docodonta

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Докодонта (Docodonta) — це ряд вимерлих ссавців з середньої юри — середньої крейди (апт). Не дивлячись на невелике різноманіття видів, вони були доволі розповсюджено групою, оскільки виникли і розповсюдились вони по всій Лавразії (Пн. Америка, Азія і Європа) та деякі з них були виявлені також на Гондвані. Відомі, переважно, за ізольованими зубами та фрагментами щелеп. Точне систематичне положення визначити важко, але докодонти, очевидно, прогресивні «mammaliforms» в безпосередній близькості із типовими «mammalia», зазвичай їх відносять у парафілетичний підклас Аллотерії, проте існує чимало інших тверджень. Докодонти, в основному, були рослиноїдними або комахоїдними, хоча деякі — «Castrocauda» — харчувались рибою.

Всі вони мали невеликі розмірами, довжина черепа близько 3 см. Самі ж зовні нагадували сучасних пацюків. Імовірно, навіть, найбільші представники досягали не більше 18 см у довжину. Дрібні розміри пов'язані із прихованим способом життя, що характерно майже для всіх мезозойських ссавців. Їх природніми ворогами являлись дрібні юрські рептилії і дрібні динозаври. Очевидно, вели нічний, сутінковий або нічний і сутінковий спосіб життя. Елементи посткраніального скелету відомі тільки для Haldanodon. Судячи із ямок на кістках, вони мали міцні прикріплення м'язів на кінцівках, що вказує на фізично активний спосіб життя — риття і плавання.
Викопні рештки Haldanodon виявлені в породах болотного вугілля, що свідчить про напівводний спосіб життя або життя біля водойми, до того ж будова кісток Castrocauda вказує на це. Очевидно, докодонти жили на берегах водойм, рили нори, в яких жили, а їжу добували з цих водойм.

Мали примітивні щелепи і доволі складні зуби. Щелепи не могли сильно розкриватись, тому вони не мали ефективного механізму жування. Моляриформні зуби поперечно розширені. Окклюзія характерна для різки і пробивання, жування сприяло дробленню і, можливо, подрібненню їжі. Така окклюзія характерна для харчування комахами та іншими безхребетними. Докодонти проявляють примітивні риси, які в них залишились від синапсид — наявна суглобна кістка нижньої щелепи, квадратна кістка черепа, яка у більш розвинених ссавців перетворюється в слухову кістку середнього вуха. Відносно велика «septomaxilla». Середнє вухо представлене тільки однієї кісткою — стремінцем. Коракоїдальна частина лопаткової кістки (на прикладі Haldanodon) більш розвинена, ніж у прогресивних цинодонтів та «Morganucodon» i «Mezogastrodon», також в повній редукції прокоракоїда і відсутності прокораїдального отвору.

У всіх докодонтів менший туберкул більший за великий, тому, очевидно вони мали ходьбу притаманну для рептилій.

Докодонти були однієї із гілок різних базальних ссавців, які диференціювались від спільних предків у кінці тріасу. Підчас юрського періоду докодонти диференціювали на 2 напрямки — перший суто азіатський, другий європо-американський. На межі пізньої юри — ранньої крейди вони всі вимерли, не залишивши нащадків.