Ернст Гартерт
Ернст Гартерт | |
---|---|
Народився | 29 жовтня 1859[1][2] Гамбург, Німецький союз[1] |
Помер | 11 листопада 1933[1][2] (74 роки) Берлін, Третій Райх[1] |
Поховання | Waldfriedhof Dahlemd |
Місце проживання | Велика Британія[3] |
Країна | Німеччина |
Діяльність | орнітолог, зоолог |
Посада | директор[3] і extraordinary memberd[3] |
Членство | Зоологічне товариство Лондонаd Британське орнітологічне товариство[3] Американське орнітологічне товариство[3] |
У шлюбі з | Claudia Bernadine Elisabeth Hartertd |
Нагороди | |
Ернст Гартерт у Вікісховищі |
Систематик живої природи | |||
---|---|---|---|
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Hartert».
|
Ернст Йоганн Отто Гартерт (Ernst Johann Otto Hartert; 29 жовтня 1859 — 11 листопада 1933) — німецький орнітолог.
Гартерт народився 1859 року в Гамбурзі. У липні 1891 року одружився з ілюстраторкою Клаудією Бернадін Елізабет Ендріс у Франкфурті-на-Майні. У пари народився син Йоахім Карл (1893—1916), який був убитий англійським солдатом на Соммі.[4]
Разом зі дружиною він описав підвид колібрі Chalybura buffonii intermedia Hartert, E & Hartert, C, 1894, а також спільно опублікували статтю Про колекцію співочих птахів з Еквадору та Мексики (On a collection of Humming Birds from Ecuador and Mexico)
Гартерта найняв барон Волтер Ротшильд на посада куратора відділу орнітології приватного природознавчого музею Ротшильда з 1892 по 1929 рік.[4]
Гартерт видавав щоквартальний музейний часопис «Novitates Zoologicae» (1894–39), а також «Британські птахи» (1912) з Френсісом Чарльзом Робертом Журденом, Норманом Фредеріком Тайсгерстом і Гаррі Форбсом Вітербі . Він також написав книгу Die Vögel der paläarktischen Fauna (1910–22). З науковою метою мандрував Індією, Африкою та Південною Америкою.[4]
У 1930 році Гартерт перейхав у Берлін, де помер у 1933 році. [5]
Гартерт був наставником Ервіна Штреземанна.[6]
- (1891). Katalog der Vogelsammlung im Museum der Senckenbergischen Naturforschenden Gesellschaft in Frankfurt am Main.
- (1897). Podargidae, Caprimulgidae und Macropterygidae.
- (1897). Das Tierreich.
- (1900). Trochilidae.
- (1902). Aus den Wanderjahren eines Naturforschers: Reisen und Forschungen in Afrika, Asien und Amerika, nebst daran anknüpfenden, meist ornithologischen Studien.
- (1903). Ueber die Pipriden-Gattung Masius Bp.
- (1910—1922). Die Vögel der paläarktischen Fauna: Systematische Übersicht der in Europa, Nord-asien und der Mittelmeerregion vorkommenden Vögel. Three volumes.
- Hartert, Ernst; Jourdain, F.C.R.; Ticehurst, N.F.; Witherby, H.F. (1912). A Hand-List of British Birds, with an account of the distribution of each species in the British Isles and abroad. London: Witherby & Co. OCLC 70467193. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 7 серпня 2020.
- (1920). Die Vögel Europas.
На його честь названо вид ящірок Hemiphyllodactylus harterti та 9 таксонів птахів:[7]
- Hartertula
- Batrachostomus harterti
- Camaroptera harterti
- Tarphonomus harterti
- Phlogophilus harterti
- Asthenes harterti
- Thapsinillas harterti
- Eurylaimus harterti
- Ficedula harterti
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116490462 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д https://britishbirds.co.uk/wp-content/uploads/article_files/V27/V27_N08/V27_N08_P224_229_OB035.pdf
- ↑ а б в Obituary: ERNST JOHANN OTTO HARTERT. 1859-1933 (PDF). British Birds. Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
- ↑ Rothschild, (1934).
- ↑ Nöring, Rolf (1973). «Erwin Stresemann. 22. 11. 1889 — 20. 11. 1972». Journal für Ornithologie 114: 455—500 (in German).
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. («Hartert», p. 117).
- Rothschild, L.W. (1934). Ernst Johann Otto Hartert (1859–1933): An Appreciation. Ibis. 76 (2).
- Witherby, H.F. (1933). «Ernst Johann Otto Hartert». In Nature, v. 123, no. 3344, 2 Dec. 1933, p. 846–7.
- Stresemann E (1967). «Hartert, Ernst Johann Otto», p. 711. In: Neue Deutsche Biographie, Volume 7. Berlin: Duncker & Humblot. 784 pp. ISBN 3-428-00188-5
Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |