Francolinus francolinus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Francolinus francolinus
A history of the birds of Europe, not observed in the British Isles (1862) (14750686535).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Куріпкові (Perdicinae)
Рід: Francolinus
Вид: Francolinus francolinus (L., 1766)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Francolinus francolinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Francolinus francolinus
EOL logo.svg EOL: 1049242
IUCN logo.svg МСОП: 22678719

Турач звичайний (Francolinus francolinus) — вид птахів роду турач (Francolinus) підродини куріпкових родини фазанових. В літературі — часто просто турач[1][2]. Однак враховуючи інші види цього роду [3], слід віддати перевагу назві турач звичайний.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина 33-36 см. Вага коливається від 400 до 500 г. Довжина крила у самців 168—181 мм і у самиць 160—172 мм, при розмаху крил близько 550—600 мм. Має маленьку голову та масивну статуру. Шия середньої довжини і міцна. Має досить короткий і маленький дзьоб, який сильно загнутий на кінці. Хвіст теж короткий і клиноподібної форми. Ноги порівняно короткі і лапи невеликих розмірів. У хвості 14 кермових. Першорядні махові без вирізок. Крило тупе, перше махове зазвичай коротше сьомого. У самців на плюсні завжди шпора.

Забарвлення пір'я самця чорне з білими круглими плямами на нижній стороні тіла, з буро-рудим поздовжнім малюнком на спині і крилах та з чорно-білими поперечними смужками на попереку і хвості. Навколо шиї іржаво-коричневе кільце. Дзьоб чорний, ноги червоні. Самиця забарвлена в більш бліді відтінки.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Зустрічається по долинах. Населяє рясні зарості чагарників тамариску, ожини, держидерева, верблюжої колючки, розташовані поблизу водойм, очеретяні плавні, що чергуються з високотравними галявинами, трав'янисті зарості полину, солянки. Досить звичайний на полях у заростей чагарнику, в садах, виноградниках, по лісових гарям. У сухих степах не зустрічається. Веде осілий спосіб життя. Сезонні переміщення відсутні, а зміна біотопів чітко не виражена.

Досить обережний птах. Звичками нагадує фазанів. Цей птах чудово бігає. При наближенні небезпеки спочатку біжить по землі, потім з шумом злітає «свічкою» вгору; пролетівши кілька метрів, швидко летить з частими помахами крил по горизонталі, потім, ширяюючи, приземляється серед кущів і знову біжить. На ходу зазвичай витягує шию і часто рухає головою. Восени і взимку тримається зграйками.

Живиться рослинними і тваринними харчами. При цьому в холодну пору року переважає рослинна, в теплу — тваринна їжа. Рослинні — складають ягоди, листя, зелені пагони, насіння диких рослин і зерна культурних злаків, що збираються на полях після збирання врожаю. З твариннної — жуки, коники, клопи, мурахи, зелені гусениці, іноді дрібні ящірки, молюски та ін. Їжу збирає на землі, ягоди з кущів скльовує як з землі, так і сідаючи на гілки. Камінці в шлунках зустрічаються рідко і переважно взимку.

Турачі — моногамні птахи. В березні зустрічаються парами, а з кінця березня приступають до токування. Під час токування самець тримається біля самиці, приймаючи своєрідні пози: закидає назад голову, розпускає віялом хвіст і креслить по землі напіврозпущеними крилами. При цьому він часто підстрибує, ляскає крилами, крутить головою і видає далеко чутні крики. Для токування обираються галявини серед кущів, відкриті бугри поблизу чагарникових і трав'янистих заростей, куди птахи тікають при небезпеки. При співі самець часто схоплюється на купину або сідає на кущ. Зазвичай поблизу самця перебуває лише одна самиця. Токування триває до середини червня, а крики окремих самців навіть до останньої декади липня. Незабаром після початку токування самиця приступає до облаштування гнізда і відкладання яєць.

Гніздо у вигляді невеликої ямки з вистилки з сухих травинок і гілочок міститься звичайно під прикриттям куща. У повній кладці від 7 до 18 яєць розміром 41,14×33,12 мм, забарвлених в оливково-бурий або молочно-кавовий колір з рідкісними білими, іноді бурими плямами. Насиджування здійснює лише самиця проти 21-24 дні, самець в цей час тримається поблизу від гнізда. Турбуються про пташенят самець і самиця. Пташенята від пуховиків до розміру в напівматки відзначалися в період від другої половини травня до другої половини жовтня, що свідчить про значний розтягнутість термінів розмноження. Близько 3 місяців молоді птахи триматися біля своїх батьків, а потім розлітаються.

Тримають та розводять у неволі. Є об'єктом спортивного полювання. На нього полюють за допомогою рушниці і собак, а так само використовують хижих птахів. Природніми ворогами є шакали, лисиці, коти, тхори, ласки і деякі інші хижаки; з птахів переважно болотні луні і яструби.

Тривалість життя до 12 років.

Поширення[ред. | ред. код]

Розповсюджено від Кіпру і Малої Азії на заході до північно-східного Індостану. З Південної Європи швидко зникає через постійну на нього полювання. В даний час зберігся ще на Кіпрі. У Західній Азії цей вид місцями звичайний, а раніше водився також в Іспанії, Південній Італії і Сицилії. Мешкає в східному Закавказзі і південно-західному Туркменістану.

Колись був широко поширений на півдні Західної Європи, але посилене переслідування привело до того, що він зовсім зник в значній частині колишнього ареалу. І лише після того, як його було узято під охорону, чисельність цього птаха стала зростати.

У сприятливі роки в деяких місцях щільність може досягати 20-25 птахів на 1 га, зазвичай 6 птахів/га.

Підвиди[ред. | ред. код]

  • F. f. francolinus (Linnaeus, 1766) — Кіпр, південна Туреччина, Ірак, Іран
  • F. f. arabistanicus (Zarudny and Harms, 1913) — південний Ірак, західний Іран
  • F. f. asiae (Bonaparte, 1856) — північна Індія
  • F. f. henrici (Bonaparte, 1856) —південний Пакистан, західна Індії
  • F. f. bogdanovi (Zarudny, 1906) — південний Іран, Афганістан, південний Пакистан
  • F. f. melanonotus (Hume, 1888) — східна Індія, Бангладеш.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Steve Madge, Phil McGowan und Guy M. Kirwan: Pheasants, Partridges and Grouse — A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails and Sandgrouse of the world, Christopher Helm, London 2002, ISBN 0-7136-3966-0.
  • Sarker, S. U. (2004). New habitat of black francolin Francolinus francolinus in Bangladesh. 3rd International Galliformes Symposium, p 249. Dehra Dun and Corbett National Park. Eds. Fuller, R.A. & Browne, S.J. World Pheasant Association, Fordingbridge, UK.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Постанова Ради міністрів УРСР «Про виконання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення»
  2. Дочу А.Р. УКРАЇНСЬКІ ОРНІТОНІМИ ТЮРКСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ.//Наук. зап. Національного університету «Острозька академія», Серія «Філологічна». Випуск 51, 2015. — С. 195-197.
  3. Фесенко Г.В. Назви родів у вітчизняному іменуванні птахів світу. Негоробині. Частина 1.//Вісник Національного науково-природничого музею, 2013, № 11. — С. 63-86.