Мао самоанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Gymnomyza samoensis)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мао самоанський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Мао (Gymnomyza)
Вид: Мао самоанський
Gymnomyza samoensis
(Hombron & Jacquinot, 1841)
Посилання
Вікісховище: Gymnomyza samoensis
Віківиди: Gymnomyza samoensis
ITIS: 178816
МСОП: 22704317
NCBI: 572101

Мао самоанський[2] (Gymnomyza samoensis) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae)[3]. Ендемік архіпелагу Самоа.

Довжина птаха становить 28–31 см. Голова чорна, верхня частина тіла і крила темно-оливково-зелені, гузхка жовтувато-коричнева. Під очима оливкові смуги. Дзьоб довгий, вигнутий, чорний у дорослих птахів і жовтуватий у пташенят і молодих птахів. Лапи чорні. У доровлих птахів світло-карі або блакитні очі, у молодих птахів очі карі. Голос гучний, нагадує свист і нявкання.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Самоанські мао мешкають на островах Уполу і Саваї. Раніше вони були поширені також на острові Тутуїла (Американське Самоа), однак, імовірно, вимерли. Самоанські мао живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 760 до 1500 м над рівнем моря.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Самоанські мао гніздяться на деревах. В кладці одне біле яйце, поцятковане коричневими плямками. Інкубаційний період триває 19 днів, пташенята покидають гніздо на 21-22 день після вилуплення.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція самоанських мао становить від 250 до 1000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також інвазивні хижаки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Gymnomyza samoensis. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Pratt, H. Douglas; Bruner, Philip L. & Berrett, Delwyn G. (1987), A Field Guide to the Birds of Hawaii and the Tropical Pacific, Princeton University Press, Chichester.
  • Watling, Dick (2001) A Guide to the Birds of Fiji & Western Polynesia, Environmental Consultants (Fiji), Suva.