ISO.WV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ISO.WV — контейнер для зберігання аудіо без втрат (англ. lossless) разом з додатковими матеріалами (обкладинками, фотографіями, текстами…) в одному файлі формату ISO заснований на недокументованих можливостях декодеру та формату ISO 9660. В даному випадку аудіо-потік кодується кодеком WavPack, хоча є можливість окрім нього використовувати й інші: Monkey's Audio та FLAC (з численними обмеженнями, офіційний декодер не розпізнає аудіо-доріжку у ISO-контейнері). Саме ISO.WV стає форматом де-факто нелегального обміну музикою без втрат у мережі, поступово витісняючи „тандем“ FLAC+CUE.

Використання[ред. | ред. код]

Прослуховування та запис у форматі AudioCD[ред. | ред. код]

Правильно оформлений файл ISO.WV програється без проблем аудіоплеєром foobar2000, розпізнаються окремі композиції, зображення обкладинки альбому. При наявності в системі декодера, Windows Media Player може відтворювати такі файли, але не розпізнаючи окремі композиції, такі ж проблеми має і Media Player Classic.
Для перегляду додаткових матеріалів, контейнер слід змонтувати в систему через віртуальний DVD-пристрій (за допомогою Daemon Tools чи іншого емулятора). Файловий менеджер FAR може переглядати вміст ISO-контейнера без додаткового програмного забезпечення.
Хоч вихідний файл і є файлом стандарту ISO 9660, але він не є готовим для запису AudioCD. Тому для запису аутентичного аудіо-диску, неохідно дотримуватися інструкції („ручний“ варіант):

  • файл завантажується в foobar2000;
  • всі (чи тільки потрібні) треки виділяються;
  • контекстне меню: Convert → …;
  • Output format — WAV, після чого підтверджуємо свій вибір і чекаємо закінчення розархівації.

На виході ми отримаємо декілька файлів формату WAV PCM 16 біт/44,1 КГц, які вже є придатними для запису в режимі AudioCD.

Створення контейнеру[ред. | ред. код]

Для створення контейнеру ISO.WV потрібно мати:

  • один файл формату WAV PCM (чи будь-який інший формат зберігання аудіо-даних без втрат);
  • CUE-мапу (вона містить назви треків, інтервали звучання та стартові позиції);
  • EAC LOG — лог-файл отриманий після „видерання“ даних з AudioCD (опціонально);
  • обкладинки, тексти, фото… (опціонально).

Спершу треба ковертувати файл у формат WavPack. Наступним кроком буде інтеграція CUE та EAC LOG в *.wv файл.
Найпростіше це буде зробити в foobar2000: Properties → вкладка Metadata → додати поле «LOG», в яке і копіюється EAC лог-файл;
для CUE-мапи: Utils → Edit Cuesheet, Enable embedded cue sheet on this file → Load… (обираємо отриману після „ріпу“ EAC'ом CUE-мапу). Після цього цей файл, разом з CUE-мапою (в якій виправлений тип файлу з WAV на WV) та додатковими матеріалами переміщуються в окрему теку, після чого весь вміст якої формує ISO-образ (що можна виконати, наприклад, програмою UltraISO). Важливо, щоб *.wv-файл мав найвищий пріоритет при створенні ISO-контейнеру!
Після даних маніпуляцій отриманий *.iso перейменовується в *.iso.wv і знову повторюється процедура прописування CUE-мапи та EAC лог-файлу.

Оформлення[ред. | ред. код]

Важливим в даному випадку є правильна назва вихідного файлу, вона повинна включати, назву платівки, виконавця, рік, тип і партію CD (необов'язково), присутність CUE sheet, EAC LOG, та позначення наявності чи відсутності обкладинок („каверів“). Найпоширенішими є два варіанти оформлення:

  • *.eac.log.cue.covers.iso.wv
  • *.eac.log.cue.nocovers.iso.wv

Відрізняються вони присутністю обкладинок та додаткових матеріалів. Інші релізи зустрічаються значно рідше і є скоріш за все неправильно оформленими. Хоча намічається тенденція до опущення частини «…eac.log.cue…».

Приклади оформлення:

  • Yes.1971.Fragile(MFSL.Ultradisc.II.Gold.2006).eac.log.cue.covers.iso.wv
  • Stevie.Ray.Vaughan.and.Double.Trouble.1991.The.Sky.Is.Crying[MFSL.UDCD.723].iso.wv

Намагання стандартизувати[ред. | ред. код]

Великі трекери часто намагаються стандартизувати подібні релізи. Наприклад користувачі NetLab розробили стандарти NL+, які розписують що має включати iso.wv контейнер (обкладинки, логи, …), уникаючи довгої назви файлу і даючи певні гарантії якості і вмісту релізу. На поточний момент є два стандарти релізів: NL+0801 і NL+0802 (08 — рік, 01/02 — версії). Стандарт NL+0801 гарантує наявність в релізі як мінімум наступних складових:

  • образ аудіо частини диску, знятий програмою EAC, з певними обумовленими опціями, які максимально зберігають структуру і вміст аудіо сесії, стиснутий WavPack (один з усіма доріжками, або по одному на трек) з md5 і прописаними тегами;
  • EAC CUE-файл для WAV;
  • EAC CUE-файл для WV;
  • EAC LOG-файл;
  • скани з якістю не менше 300dpi (все що можна відсканувати, включаючи диск з обох боків);
  • невеликого (не більше 350х350) розміру зображення обкладинки для включення в тег (можливо також задньої сторони і диску);
  • зображення спектрів і діапазонів частот (можливо хоча б першу сторінку виводу програми Tau Analyzer — перевірку на апконверт);
  • невеликий текстовий файл з описом формату.

Місця активного використання[ред. | ред. код]

Найчастіше такі релізи доступні на „аудіофільских“ торент-трекерах, таких як what.cd, btmusic.eu, btsound.net. Компанії видавці музики ігнорують новий контейнер, концентруючи увагу на FLAC та Apple Loseless. Наразі відсутні масові апаратні програвачі, які могли б коректно відтворити цей формат контейнеру.