MANET

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

MANET (англ. Mobile Ad hoc Network) — бездротова, децентралізована, мобільна IP-мережа, що здатна до самоорганізації та забезпечує встановлення з'єднань між довільними вузлами[1]. Кожен з мобільних пристроїів такої мережі може незалежно пересуватися у будь-яких напрямках, і, як наслідок, часто розривати і встановлювати з'єднання з сусідами.

Основні особливості[ред. | ред. код]

Самоорганізовані мережі MANET мають наступні переваги над бездротовими мережами традиційної архітектури:

  • можливість передачі даних на великі відстані без збільшення потужності передавача;
  • стійкість до змін в інфраструктурі мережі;
  • можливість швидкої реконфігурації в умовах несприятливих ​​завад;
  • простота і висока швидкість розгортання;

Бездротові мережі, побудовані на базі мобільних пристроїв, мають ряд особливостей:

  • мобільність вузлів веде до додаткового підвищення динамічності топології мережі, так як до можливості обриву зв'язку через перешкоди або включення / виключення вузла додається ймовірність його переміщення;
  • запас джерел живлення мобільних вузлів може бути обмежений, у зв'язку з чим при проектуванні апаратних засобів і протоколів необхідно враховувати ще й енергоспоживання (особливо це стосується сенсорних мереж).

Ємність мережі[ред. | ред. код]

Ємність мережі MANET визначається не тільки кількістю вузлів, а й кодовим мультиплексуванням[1]. Як свідчать результати досліджень військових мереж MANET, у випадку 50–70 вузлів кодування сигналів забезпечує збільшення інформаційної ємності мережі в 5–10 раз[1]. Фундаментальне обмеження на величину такого зростання, коли кожен з n вузлів передає і приймає дані зі швидкістю W0, пропорційно виразу W0*.[1]

Основні проблеми MANET[ред. | ред. код]

Можна виділити декілька класів проблем:

  • проблема забезпечення завадостійкості;
  • проблема протидії несанкціонованому доступу до мережі з забезпеченням безпеки підключення та виходу з неї, а також необхідність багаторівневого ієрархічного захисту процесів злиття та відокремлення мереж MANET, що взаємодіють[1];
  • проблема захисту переданих в мережі даних;
  • проблема загальної пропускної здатності мереж;
  • проблема ефективності застосовуваних методів маршрутизації

Методи маршрутизації[ред. | ред. код]

Для маршрутизації на мережевому рівні використовуються спеціальні протоколи, орієнтовані на динамічні мережі:

  • реактивні: AODV, DSR та ін
  • проактивні: OLSR та ін

Перевагу одному або іншому виду протоколів може бути віддано тільки з урахуванням обстановки і швидкостей руху абонентів. Наприклад, для автомобільної версії MANET VANET має сенс використовувати реактивні протоколи.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Слюсар, В.И. (2008). Военная связь стран НАТО: проблемы современных технологий.. Электроника: Наука, Технология, Бизнес. – 2008. - № 4. с. 66 – 71. 

Посилання[ред. | ред. код]