Menecleonus
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Menecleonus | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Menecleonus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Жуки цього роду мають середні і досить великі розміри, довжина їх тіла коливається в межах 5.1-20 мм. Основні ознаки[1]:
- Головотрубка із паралельними боками, зверху оплямована двома тонкими кілями, нижче, вздовж них ідуть вузькі смуги з жовтуватих лусочок;
- 1-й членик джутика вусиків коротший за 2-й;
- Ширина передньоспинки більша, ніж її довжина, є чіткі передні кути, задній край півколовий, вужчий за надкрилля, вздовж боків передньоспинки йдуть дві вигнуті поздовжні білі смуги;
- краї надкриллів від плечей паралельні, надкрилля найширші посередині, у вершинній третині вони разом закруглені до вершини;
- перші два членики задніх лапок видовжені, 2-й довший за двулопатевий 3-й;
- кожен членик черевця з темною смугою біля основи.
Фотографію одного виду цього роду дивись[2].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Невідомий, ймовірно, він типовий для Cleonini. Дорослі жуки живляться кураєм (родина Лободові)[3].
Географічне поширення[ред. | ред. код]
Ареал роду в цілому тяжіє до центральної частини півдня Палеарктики (див. нижче)[4].
Класифікація[ред. | ред. код]
У цьому роді описано щонайменше 6 видів[4]:
- Menecleonus basigranatus (Fairmaire, 1868) — Північна і тропічна Африка
- Menecleonus emiliae Reitter, 1913 — Азербайджан, Іран
- Menecleonus kosswigi Voss, 1958 — Єгипет, Ірак, Афганістан
- Menecleonus lagopus (Fåhraeus, 1842) — Казахстан, Середня Азія, Північно-Західний Китай
- Menecleonus signaticollis (Gyllenhal, 1834) — Закавказзя, Афганістан, Іран, Казахстан, Середня Азія, Північно-Західний Китай, Пакистан, тропічная Азія
- Menecleonus virgatus (Schönherr, 1832) — Єгипет, Близький Схід, Іран, Казахстан, Афганістан, Туркменістан Закавказзя, південь Європейської частини Росії
Практичне значення[ред. | ред. код]
Деякі види цього роду вказувались серед шкідників буряків. Але даних про реальні економічні збитки при цьому не наводилось (див., наприклад,[5]).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 195–198
- ↑ Горбунов П. Ю. : фотографии жуков плато Устюрт (Казахстан, 2008). http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/ustyurt1.htm [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Токгаев Т., Непесова М. Материалы к фауне и экологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae) юго-восточной Туркмении // Известия АН Туркменской ССР. Серия биол. Наук, 1964, № 1, с. 53-59
- ↑ а б Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 447–448 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
- ↑ Бруннер Ю. П. Видовой состав и формирование комплексов насекомых — вредителей сахарной свёклы в Средней Азии и Казахстане// Зоол. журнал, 1954, т. 33, вып. 6, с. 1238