Буряк
Буряк | |
---|---|
Буряк столовий (Beta vulgaris) | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
Родина: | Щирицеві (Amaranthaceae) |
Підродина: | Betoideae |
Триба: | Beteae Moq. |
Рід: | Буряк (Beta) L. [1] |
Типовий вид | |
Beta vulgaris L.[1] | |
Види | |
Див. текст | |
Вікісховище: Beta |
Буря́к (Beta) — рід одно-, дво- і багаторічних трав'янистих рослин родини амарантові (раніше рід належав до родини лободові). Зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Найвідомішим представником є буряк звичайний (Beta vulgaris) із кількома сортами, зокрема буряк столовий, цукровий буряк, буряк кормовий, мангольд. У побуті всі вони мають загальну назву — буряк.
В Україні, Білорусі, на Кубані, Подонні та Стародубщині рослину називають буряк або бурак, у Польщі — пол. burak, у Росії — рос. свёкла (в Україні ж све́клою звали бадилля буряка)[2][3]
- Beta adanensis (Beta vulgaris ssp. adanensis)
- Beta altissima
- Beta atriplicifolia
- Beta bengalensis
- Beta bourgaei
- Beta brasiliensis
- Beta campanulata
- Beta chilensis
- Beta cicla (Beta vulgaris ssp. vulgaris convar. cicla)
- Beta corolliflora
- Beta intermedia
- Beta lomatogona
- Beta macrocarpa
- Beta macrorhiza
- Beta maritima (Beta vulgaris ssp. maritima)
- Beta nana
- Beta orientalis
- Beta palonga
- Beta patellaris
- Beta patula
- Beta perennis
- Beta procumbens
- Beta trigyna
- Beta trojana
- Beta vulgaris (Beta vulgaris ssp. vulgaris convar. vulgaris)
- Beta webbiana
Усі сучасні види буряка походять від дикого буряка, що росте на Далекому Сході та Індії, який використовували в їжу з давніх часів. Перші згадки про буряк походять із Середземномор'я і Вавилону, де рослину використовували як лікарську і овоч. Спочатку вживали в їжу тільки її листя, а корені використовували для лікування.
Спочатку коріння буряку мало білий колір. «Почервонів» він лише у Стародавній Греції. Відомо, що греки приносили його в жертву богові Аполлону. Перші коренеплідні форми (за Теофрастом) з'явилися і були добре відомі до IV століття до нашої ери. Стародавні римляни вживали буряк сирим, а також робили з нього салати, гарніри та супи — один з яких зараз (за аналогією з українською національною стравою) називають навіть «давньоримським борщем»[5].
Як овочева і лікарська рослина буряк звичайний відомий за 1500—2000 років до н. е. в Асирії, Вавілоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з X ст.[6] Перші згадки про буряки на Русі з'являються у X—XI ст., поширеними вони стають у XIV, а в XVII вже відбувається поділ на кормові й харчові сорти[7]. Буряк згадується в «Ізборнику Святослава» XI століття як «сеукла» або «сеϋклъ» (від грецького σεῦκλον)[8][9].
Кормовий буряк виведено тільки в XVI столітті в Німеччині. Повна диференціація буряка на столові і кормові форми сталася в XVI—XVII століттях і вже в XVIII столітті цей овоч швидко поширився Європою. За хімічним складом він мало відрізняється від інших видів буряка, але його коренеплоди містять багато клітковини й волокон.
Цукровий буряк з'явився в результаті інтенсивної роботи селекціонерів від 1747 р., коли Андреас Маргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряку[10]. На той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормовому буряку становив 1,3 %, тоді як у коренеплодах наявних нині сортів, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %. Франц Карл Ахард, який був учнем Маргграфа, уперше зумів оцінити та практично використовувати його відкриття, присвятив своє життя пошукові можливостей отримання бурякового цукру й у 1801 р. обладнав у Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка. Відтоді цукровий буряк поширився і нині є другим джерелом цукру після цукрової тростини.
З кінця XIX і в XX столітті всі види буряка поширилися на всі континенти, крім Антарктиди.
З деяких видів буряка вариться українська національна страва — борщ.
-
Квас буряковий для борщу
Листя і коренеплід практично всіх видів так чи інакше використовуються в їжу для людей і корм для тварин, а також як сировина для промисловості. За даними Лондонської школи медицини, цей коренеплід багатий на калій, антиоксиданти і фолієву кислоту, добре знижує кров'яний тиск[11].
- Карпенко П. В. Свекловодство. Изд-е 3-е, перер., М.: Колос, 1964. (рос.)
- Ботанічна характеристика буряка [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ а б The genus Beta was first described and published in Species Plantarum 1: 222. 1753. Name - Beta L. Tropicos. Saint Louis, Missouri: Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 26 серпня 2011.
Type Specimens: T: Beta vulgaris L.
- ↑ Свекла // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ све́кла [Архівовано 14 липня 2021 у Wayback Machine.] // Російсько-українські словники
- ↑ Андрєєва І.І., Родман Л.С. {{{Заголовок}}}. — 3-е, перераб. і доп. — ISBN 5-9532-0114-1.
- ↑ Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.100-102
- ↑ Буряк [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
- ↑ Садовнича В. В. Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України. — Харків: КСД, 2014. — 352 с.
- ↑ Артюх Л. Ф. Україна, держава: харчування та їжа // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. р.— К.: Вид-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.
- ↑ Этимологический словарь Фасмера [Архівовано 29 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Marggraf A. (1749). Experiences chimiques faites dans le dessein de tirer un veritable sucre de diverses plantes, qui croissent dans nos contrées. Histoire de l'académie royale des sciences et belles-lettres de Berlin. Année MDCCXLVII: 79—90. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 31 серпня 2014.
- ↑ Лікарі хочуть поліпшити результати російських олімпійців за допомогою буряка. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
Це незавершена стаття про технічні культури рослин. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |