Буряк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буряк
Буряк столовий (Beta vulgaris)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Амарантові (Amaranthaceae)
Підродина: Betoideae
Рід: Буряк (Beta)
L. [1]
Типовий вид
Beta vulgaris L.[1]
Види

Див. текст

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Beta
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Beta
EOL logo.svg EOL: 61080
IPNI: 30253697-2
ITIS logo.svg ITIS: 20680
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3554

Буря́к (Beta) — рід одно-, дво- і багаторічних трав'янистих рослин родини амарантові (раніше рід належав до родини лободові).

Найвідомішим представником є буряк звичайний (Beta vulgaris) із кількома сортами, зокрема буряк столовий, цукровий буряк, буряк кормовий, мангольд. У побуті всі вони мають загальну назву — буряк.

В Україні, Білорусі, на Кубані, Подонні та Стародубщині рослину називають буряк або бурак, у Польщі — пол. burak, у Росії — рос. свёкла. Зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Формула квітки[ред. | ред. код]

[2]

Види[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Червоний буряк у книзі 1586 року
Буряковий квас із якого готують традиційний український борщ

Усі сучасні види буряка походять від дикого буряка, що росте на Далекому Сході і в Індії, який використовували в їжу з давніх часів. Перші згадки про буряк походять із Середземномор'я і Вавилону, де рослину використовували як лікарську і овоч. Спочатку вживали в їжу тільки її листя, а корені використовували для лікування.

Спочатку коріння буряку мало білий колір. «Почервонів» він лише у Стародавній Греції. Відомо, що греки приносили його в жертву богові Аполлону. Перші коренеплідні форми (за Теофрастом) з'явилися і були добре відомі до IV століття до нашої ери. Стародавні римляни вживали буряк сирим, а також робили з нього салати, гарніри і супи — один з яких зараз (за аналогією з українською національною стравою) називають навіть «давньоримським борщем»[3].

До початку н. е. з'явилися культурні форми звичайного коренеплідного буряка; в X—XI століттях вони вже були відомі в Україні, і лише в XIII—XIV століттях — в країнах Західної Європи.[джерело?] В XIV столітті буряк почали вирощувати у північній Європі. У XVI столітті буряк вже вирощували у Росії.[4]

Кормовий буряк виведено тільки в XVI столітті в Німеччині. Повна диференціація буряка на столові і кормові форми сталася в XVI—XVII століттях і вже в XVIII столітті цей овоч швидко поширився Європою. За хімічним складом він мало відрізняється від інших видів буряка, але його коренеплоди містять багато клітковини й волокон.

Цукровий буряк з'явився в результаті інтенсивної роботи селекціонерів від 1747 р., коли Андреас Маргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряку[5]. На той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормовому буряку становив 1,3 %, тоді як у коренеплодах наявних нині сортів, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %. Франц Карл Ахард, який був учнем Маргграфа, уперше зумів оцінити і практично використовувати його відкриття, присвятив своє життя пошукові можливостей отримання бурякового цукру й у 1801 р. обладнав у Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка. Відтоді цукровий буряк поширився і нині є другим джерелом цукру після цукрової тростини.

З кінця XIX і в XX столітті всі види буряка поширилися на всі континенти, крім Антарктиди.

Борщ[ред. | ред. код]

З деяких видів буряка вариться українська національна страва — борщ.

Застосування[ред. | ред. код]

Листя і коренеплід практично всіх видів так чи інакше використовуються в їжу для людей і корм для тварин, а також як сировина для промисловості. За даними Лондонської школи медицини, цей коренеплід багатий на калій, антиоксиданти і фолієву кислоту, добре знижує кров'яний тиск[6].

Література[ред. | ред. код]

  • Карпенко П. В. Свекловодство. Изд-е 3-е, перер., М.: Колос, 1964. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The genus Beta was first described and published in Species Plantarum 1: 222. 1753. Name - Beta L.. Tropicos. Saint Louis, Missouri: Missouri Botanical Garden. Процитовано August 26, 2011. «Type Specimens: T: Beta vulgaris L.» 
  2. Андрєєва І.І., Родман Л.С. {{{Заголовок}}}. — 3-е, перераб. і доп. — ISBN 5-9532-0114-1.
  3. Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.100-102
  4. Максим Марусенков. Игра в бурачки: почему борщ — исконно русское блюдо // iz.ru, 25.12.2020. (рос.)
  5. Marggraf A. (1749). Experiences chimiques faites dans le dessein de tirer un veritable sucre de diverses plantes, qui croissent dans nos contrées. Histoire de l'académie royale des sciences et belles-lettres de Berlin. Année MDCCXLVII: 79–90. 
  6. Лікарі хочуть поліпшити результати російських олімпійців за допомогою буряка

Див. також[ред. | ред. код]