Буряк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Буряк
Beets produce-1.jpg
Буряк столовий (Beta vulgaris)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Суперастериди (Superasterids)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Щирицеві (Amaranthaceae)
Підродина: Betoideae
Триба: Beteae
Moq.
Рід: Буряк (Beta)
L. [1]
Типовий вид
Beta vulgaris L.[1]
Види

Див. текст

Commons-logo.svg Вікісховище: Beta

Буря́к (Beta) — рід одно-, дво- і багаторічних трав'янистих рослин родини амарантові (раніше рід належав до родини лободові). Зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Найвідомішим представником є буряк звичайний (Beta vulgaris) із кількома сортами, зокрема буряк столовий, цукровий буряк, буряк кормовий, мангольд. У побуті всі вони мають загальну назву — буряк.

В Україні, Білорусі, на Кубані, Подонні та Стародубщині рослину називають буряк або бурак, у Польщі — пол. burak, у Росії — рос. свёкла, (в Україні ж све́клою звали бадилля буряка)[2][3]

Формула квітки[ред. | ред. код]

[4]

Види[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Червоний буряк у книзі 1586 року
Буряковий квас із якого готують традиційний український борщ

Усі сучасні види буряка походять від дикого буряка, що росте на Далекому Сході і в Індії, який використовували в їжу з давніх часів. Перші згадки про буряк походять із Середземномор'я і Вавилону, де рослину використовували як лікарську і овоч. Спочатку вживали в їжу тільки її листя, а корені використовували для лікування.

Спочатку коріння буряку мало білий колір. «Почервонів» він лише у Стародавній Греції. Відомо, що греки приносили його в жертву богові Аполлону. Перші коренеплідні форми (за Теофрастом) з'явилися і були добре відомі до IV століття до нашої ери. Стародавні римляни вживали буряк сирим, а також робили з нього салати, гарніри і супи — один з яких зараз (за аналогією з українською національною стравою) називають навіть «давньоримським борщем»[5].

Як овочева і лікарська рослина буряк звичайний відомий за 1500—2000 років до н. е. в Асирії, Вавілоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з X ст.[6] Перші згадки про буряки на Русі з'являються у X—XI ст., поширеними вони стають у XIV, а в XVII вже відбувається поділ на кормові і харчові сорти[7]. Буряк згадується в «Ізборнику Святослава» XI століття як «сеукла» або «сеϋклъ» (від грецького σεῦκλον)[8][9].

Кормовий буряк виведено тільки в XVI столітті в Німеччині. Повна диференціація буряка на столові і кормові форми сталася в XVI—XVII століттях і вже в XVIII столітті цей овоч швидко поширився Європою. За хімічним складом він мало відрізняється від інших видів буряка, але його коренеплоди містять багато клітковини й волокон.

Цукровий буряк з'явився в результаті інтенсивної роботи селекціонерів від 1747 р., коли Андреас Маргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряку[10]. На той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормовому буряку становив 1,3 %, тоді як у коренеплодах наявних нині сортів, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %. Франц Карл Ахард, який був учнем Маргграфа, уперше зумів оцінити і практично використовувати його відкриття, присвятив своє життя пошукові можливостей отримання бурякового цукру й у 1801 р. обладнав у Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка. Відтоді цукровий буряк поширився і нині є другим джерелом цукру після цукрової тростини.

З кінця XIX і в XX столітті всі види буряка поширилися на всі континенти, крім Антарктиди.

Борщ[ред. | ред. код]

З деяких видів буряка вариться українська національна страва — борщ.

Застосування[ред. | ред. код]

Листя і коренеплід практично всіх видів так чи інакше використовуються в їжу для людей і корм для тварин, а також як сировина для промисловості. За даними Лондонської школи медицини, цей коренеплід багатий на калій, антиоксиданти і фолієву кислоту, добре знижує кров'яний тиск[11].

Література[ред. | ред. код]

  • Карпенко П. В. Свекловодство. Изд-е 3-е, перер., М.: Колос, 1964. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The genus Beta was first described and published in Species Plantarum 1: 222. 1753. Name - Beta L.. Tropicos. Saint Louis, Missouri: Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 26 серпня 2011. «Type Specimens: T: Beta vulgaris L.» 
  2. Свекла // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. све́кла [Архівовано 14 липня 2021 у Wayback Machine.] // Російсько-українські словники
  4. Андрєєва І.І., Родман Л.С. {{{Заголовок}}}. — 3-е, перераб. і доп. — ISBN 5-9532-0114-1.
  5. Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.100-102
  6. Буряк [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
  7. Садовнича В. В. Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України. — Харків: КСД, 2014. — 352 с.
  8. Артюх Л. Ф. Україна, держава: харчування та їжа // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. р.— К.: Вид-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.
  9. Этимологический словарь Фасмера [Архівовано 29 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. Marggraf A. (1749). Experiences chimiques faites dans le dessein de tirer un veritable sucre de diverses plantes, qui croissent dans nos contrées. Histoire de l'académie royale des sciences et belles-lettres de Berlin. Année MDCCXLVII: 79–90. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 31 серпня 2014. 
  11. Лікарі хочуть поліпшити результати російських олімпійців за допомогою буряка. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014. 

Див. також[ред. | ред. код]