MultiCore (продуктопровід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
MultiCore (продуктопровід). Карта розташування: Нідерланди
Європорт
Європорт
Перніс
Перніс
З’єднані системою пункти

MultiCore (продуктопровід) — багатоцільова трубопровідна система, яка забезпечує транспортування різноманітних хімічних продуктів між роттердамським портом і західною околицею міста.

Дещо західніше від Роттердама уздовж рукава дельти Рейну і Маасу — Схеру — витягнувся один з найбільших портів світу Європорт. Тут здійснюються не лише прийом і відправлення вантажів, але й діють численні промислові підприємства — і все це створює попит на транспортування в та з Європорту різноманітних хімічних матеріалів. Починаючи з 2003 року, це можливо здійснювати за допомогою продуктопроводу MultiCore, що простягнувся на два десятки кілометрів через Ботлек до Перніса.

Система складається з прокладених у єдиному пакеті чотирьох ниток — двох діаметром по 200 мм і по одній з діаметрами 150 мм і 100 мм. По завершенні транспортування партії певного продукту залучена нитка проходить очистку в межах підготовки до прийому іншого матеріалу.[1]

Серед споживачів, які користувались послугами MultiCore, можна зокрема назвати:

- компанію Shell, яка відвантажує через порт Роттердама ізопренову фракцію (фракція С5). Вона необхідна у виробництві синтетичного каучуку та продукується установкою парового крекінгу в Мурдейку на південь від Роттердама. Звідти вона подається до іншого виробничого майданчика Shell у Пернісі, який уже під'єднаний до MultiCore;[2]

- компанію Shin-Etsu, яка володіє розташованим у Ботлеку заводом мономеру вінілхлориду та використовує продуктопровід для відвантаження продукції;

- компанію Abengoa, що в 2010 році запустила у Європорті завод біоетанолу потужністю 480 млн літрів на рік;[3]

- компанію ExxonMobil, якій належить розташований у Європорті завод оксо-спиртів.

Також через MultiCore транспортують азот, кисень, діоксид вуглецю, бутан.[4]

Проект багатоцільового продуктопроводу спільно реалізували порт Роттердама та компанія Vopak, відома своєю діяльністю в галузі резервуарних парків для зберігання різноманітних продуктів.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Sheffi, Yossi (14 вересня 2012). Logistics Clusters: Delivering Value and Driving Growth (англ.). MIT Press. ISBN 9780262305099. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  2. Shell on Multicore Pipeline - expansion beckons | Ocean Freight. www.3plnews.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  3. Abengoa Bioethanol Plant. Chemical Technology (брит.). Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  4. Facts & figures Rotterdam Energy Port and Petrochemical Cluster (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2019.
  5. Chemicals, Joris Hurenkamp Business Manager; message, Biobased Industry Send (12 червня 2015). Pipeline network. Port of Rotterdam (амер.). Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.