Маас (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маас
MaasNorthOfMaastricht.jpg
Маас на північ від Маастріхту
Stroomgebied van de Maas.svg
51°51′59″ пн. ш. 4°01′08″ сх. д. / 51.86638900002777319° пн. ш. 4.01888900002777749° сх. д. / 51.86638900002777319; 4.01888900002777749
Витік плато Ланґр
• координати 47°58′27″ пн. ш. 5°38′00″ сх. д. / 47.97435000002777628° пн. ш. 5.6335388889166777560° сх. д. / 47.97435000002777628; 5.6335388889166777560
висота, м 409 м
Гирло Рейн
• координати 51°42′54″ пн. ш. 4°40′04″ сх. д. / 51.71500000002777853° пн. ш. 4.667777777805577344° сх. д. / 51.71500000002777853; 4.667777777805577344
Басейн басейн Meused
Країни: Франція, Бельгія, Нідерланди.
Довжина 925 км
Площа басейну: 36000 км²
Середньорічний стік 230 м³/с
Притоки: Рур, Самбр, Diezed, Ourthed, Niersd, Lessed, Semoisd, Ш'єр, Mouzon[d], Houilled, Voerd, Saônelled, Canal of Lanayed, Schwalmd, Aroffe[d], Sormonne[d], Mehaigned, Bocqd, Flambartd, Гір (притока Маас), Vaird, Geuld, Бар[d], Viroind, Molignéed, Neerbeekd, Groote Molenbeekd, Canal de l'Ourthed, Hoyouxd, Goutelled, Alysed, Andond, Samson[d], Berwinned, Wiseppe[d], Burnotd, Creuëd, Ennemaned, Fauxd, Leffe[d], Forges[d], Gelbresséed, Givonne[d], Hermetond, Houyouxd, Julienned, Légiad, Méholled, Saulxd, Rupt[d], Récourtd, Scanced, Vence[d], Vrigned, Wamed, Yoncq[d], Monsin Canald, Oude Maasd, Daved, Awrisd, Ferond, Fond d'Oxhed, Solièresd, Tailferd, Villencourtd, Engerbeekd, Nierskanald, Siebersbeekd, Q3547854?, Lingsforterbeekd, ruisseau de Bradond, Vaised, Oude Broekgraafd і Hemelbeekd
Водойми в руслі Maasplassend
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 2751306
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Маас, Мез (нід. Maas, фр. Meuse, валлон. Moûze, лімб. Maos чи Maas) — велика європейська річка, що витікає у Франції і протікає через Бельгію та Нідерланди, а потім впадає в Північне море з дельти Рейну-Маасу-Шельди. Довжина 925 км, площа басейну 36 тис. км².

На річці розташовано ГЕС Літ/Алфен.

Історія[ред. | ред. код]

1301 року верхів'я Маасу стало приблизно позначати західний кордон Священної Римської імперії з Королівством Франція, після того, як граф Генріх III Барський отримав західну частину графства Бар (фр. Barrois mouvant) як французьке феодальне володіння з рук короля Філіпа IV Вродливого. Кордон залишався сталим до загарблення Трьох єпископств Мец, Туль і Верден королем Генріхом II 1552 року та захоплення герцогства Лотарингії військами короля Людовіка XIII 1633 року. Його нижня бельгійська (валлонська) частина, нині відома як sillon industriel[ru], стала першою повністю промислово розвиненою областю у континентальній Європі[1].

Нинішній головний рукав Афґедамде-Маас створився в пізньому середньовіччі, коли сильна повінь з'єднала Маас і Мерведе[en] у місті Ваудрігем[en]. Колишня головна гілка Маасу згодом замулилася[ru] і сьогодні називається Ауде-Маас'є[en]. Наприкінці 19-го і на початку 20-го століття сполучення між Маасом і Рейном було перекрито, і для Маасу вирили новий канал — Берґсе-Маас[en]. Отримане розділення річок Рейн і Маас зменшило ризик повеней і вважалося найбільшим досягненням нідерландської гідротехніки аж до завершення проєктів зведення дамб «Зейдерзе» і «Дельта»[2][3]. Колишній головний рукав після побудови дамби на його південному вході 1904 року було перейменовано в Афґедамде-Маас, що більше не живиться водами Маасу.

Маас і його переправи були ключовою метою нацистського війська у Французької кампанії в травні 1940 року (Битва за Седан) і передостаннього великого контрнаступу Третього рейху на Західноєвропейському фронті, у битві за Арденни в грудні 1944 року та січні 1945 року.

Маас представлено у документальному фільмі «Люди річки» (англ. The River People), випущеному 2012 року французьким фотографом і режисером Ксав'єром Істасом[4].

У липні 2021 року басейн Маасу був одним із багатьох регіонів Європи, які зазнали катастрофічних повеней під час європейських повеней 2021 року.

Морського плазуна крейдової доби Мозазавра названо на честь річки Маас. Перші його скам'янілості виявили поза Маастрихту 1780 року.

Етимологія[ред. | ред. код]

Французька назва річки Meuse походить від латинської назви Mosa, яка своєю чергою походить від кельтської або пракельтської назви *Mosā. Слово, ймовірно, є коґнатом до англійського maze («лабіринт»), застосовуване до поворотів річок[5].

Нідерландська назва Maas походить від середньонідерландського Mase, яке походить від передбачуваної, але непідтвердженої старонідерландської форми *Masa, від прагерманського *Masō. Сучасні нідерландське й німецьке Maas та лімбурзьке Maos зберігають цю германську форму. Незважаючи на подібність, германська назва, вірогідно, не походить від кельтської, судячи з властивої для германських мов зміни раннішого o на a.

Географія[ред. | ред. код]

Вид на Маас із супутника SPOT. Поселення в правому нижньому кутку світлини — Боньї-сюр-Мез, у лівому верхньому кутку — Ревен.

Річка бере початок в Пуї-ан-Басіньї (фр. Pouilly-en-Bassigny), комуні Ле-Шатле-сюр-Мез на плато Ланґр[fr] у Франції, тече на північ до Седана і Шарлевіль-Мезьєра, потім тече територією Бельгії[6].

У Намюрі до річки вливається Самбр. За Намюром Маас петляє на схід, огинає Арденни і проходить повз Льєжа, перш ніж повернути на північ. Потім річка становить частину бельгійсько-нідерландського кордону, окрім відрізку, де в Маастрихті смуга кордон виходить далі суходолом на захід. У Нідерландах вона продовжується на північ через Венло неподалік кордону з Німеччиною, потім повертає на захід, де проходить паралельно річки Вааль й утворює частину великої дельти Рейну-Маасу-Шельди разом із власне Шельдою на півдні та Рейном на півночі. Річку було розгалужено коло Хесдена[en] на Афґедамде-Маас праворуч і Берґсе-Маас ліворуч. Остання під назвою Амер[en] протікає крізь національний парк Де-Бісбос[en]. Афґедамде-Маас вливається до Ваалі, головного стовбура Рейну, у Ваудрігемі[en], а потім тече під назвою Бовен-Мерведе[en] в Хардинксфелд-Гісендам, де поділяється на Ньїве-Мерведе[en] і Бенеден-Мерведе[en]. Поблизу Лаґе-Звалуве[en] Ньїве-Мерведе впадає в Амер, утворюючи Голландс-Діп[en], який поділяється на Ґрефелінґен та Гарінґфліт, перш ніж, нарешті, впасти у Північне море.

Маас перетинають залізничні мости між такими станціями (на лівому та правому берегах відповідно):

Є також численні автомобільні мости та близько 32 поромних переправ.

Маас є судноплавною до верхів'їв: у Нідерландах і Бельгії річка є частиною основної інфраструктури внутрішнього судноплавства, що сполучає портові райони Роттердам-Амстердам-Антверпен з промисловими районами вгору за течією — Хертогенбос, Венло, Маастрихт, Льєж, Намюр. Між Маастрихтом і Маасбрахтом[en] несудохідну ділянку Маасу оминає 36-кілометровий Юліана-канал[en]. На південь від Намюру, вище за течією, річка може перевозити лише скромніші судна, хоча баржа 100 м завдовжки ще може дістатися до французького прикордонного міста Живе.

Живлення переважне дощове, а також снігове. Середня витрата води в нижній течії 230 м³/с.

Річка судноплавна до верхів'їв, сполучена каналами з такими річками, як Шельда, Сена, Рейн і інші. Вище за місто Седан шлюзована. Протягом значної частини нижньої течії рівень води розташований вище прилеглої низовинної рівнини, тому для запобігання повеням русло Мааса обмежене греблями.

Краєвид долини Мааса у Французьких Арденнах, муніципалітет Лефур

Басейн річки[ред. | ред. код]

Маас і Фреєрські скелі навпроти замку Фреєр на південь від Дінана
Маас в Намюрі, столиці бельгійської Валлонії
Маас в Льєжі, третій річковий порт Європи
Маас в Маастрихті
Маас неподалік Ґеннепа
Маас біля Граве[en]
Маас поблизу Аппелтерна[en]

2002 року в бельгійському Генті було підписано міжнародну угоду щодо управління річкою між Францією, Німеччиною, Люксембургом, Нідерландами і Бельгією. В угоді також брали участь бельгійські регіональні уряди Фландрії, Валлонії та Брюсселя (останній не знаходиться в басейні Маасу, але зливає каналізаційні води в Маас).

Більшість площі басейну (бл. 36 000 км²) перебуває у Валлонії (12 000 км²), яку слідують Франція (9 000 км²), Нідерланди (8 000 км²), Німеччина (2 000 км²), Фландрія (2 000 км²) і Люксембург (кілька км²).

Міжнародна комісія з Маасу несе відповідальність за виконання договору.

Витрати цієї комісії покриваються всіма цими країнами пропорційно їхній власній території в басейні Мааса: Нідерланди 30%, Валлонія 30%, Франція 15%, Німеччина 14,5%, Фландрія 5%, Брюссель 4,5%, Королівство Бельгії 0,5% та Люксембург 0,5%.

До тексту договору було приєднано карту басейну річки Маас[7].

Стосовно культури, долина річки Маас стала джерелом мистецтва Мааська школи (Валлонія і Франція).

Першим пейзажем, написаним за доби Відродження, був краєвид Маасу Йоахіма Патініра[8]. Ймовірно, він був дядьком фламандського митця Геррі мет-де-Блес, якого іноді визначають мосанським художником-пейзажистом, творивший у другій третині 16 століття (друге покоління пейзажистів)[9].

Притоки[ред. | ред. код]

Основні притоки Маасу перераховані нижче за течією вгору, з містом, де притока впадає в річку:

Відгалуження[ред. | ред. код]

Нижня частина дельти Рейну-Маасу

Середньорічна швидкість стоку Мааса була відносно сталою протягом кількох останніх тисяч років. За оцінками одного недавнього дослідження, середній стік збільшився приблизно на 10% з 2000 до н.е.[10] Гідрологічний розподіл Маасу змінився в пізньому середньовіччі, коли сильна повінь змістила основне русло на північ, у бік річки Мерведе. Відтоді кілька ділянок первісного Мерведе було перейменовано на «Маас», ставши слугувати основним стоком головної річки. Ці гілки наразі відомі як Ньїве-Маас («Новий Маас») й Ауде-Маас («Старий Маас»).

Однак під час чергової низки сильних повеней Маас знайшов додатковий шлях до моря, внаслідок чого утворилися водно-болотні угіддя Бісбос[en] та естуарії Голландс-Діп[en]. Після цього Маас розділився біля Хойсдена на два основні рукави: один тече на північ, приєднуючись до Мерведе, а другий тече у море. Рукав Мааса, що веде прямо до моря, зрештою замулився (і тепер утворює струмок Ауде-Маас'є[en]), але 1904 року було вирито канал Берґсе-Маас[en], який взяв на себе завдання попереднього замуленого рукава. Водночас рукав, що веде до Мерведе, було перекрито греблею в Хеусдені (і відтоді відомий як Афґедамде-Маас), так що мало води з Маасу потрапляло у власні старі русла або у відгалуження Рейна. Отриманий поділ річок Рейн і Маас вважався найбільшим досягненням нідерландської гідротехніки аж до завершення проєктів дамб «Зейдерзе» і «Дельта»[2][11]. 1970 року було доспоруджено Харінгфлітські шлюзи[en]. Відтоді возз'єднані води Рейну і Мааса досягають Північного моря або в цьому місці, або, під час нижнього стоку Рейну, в Гук-фан-Голланд[en][12].

У дослідженні 2008 року[13] зазначається, що різниця між обсягами літнього і зимового стоків значно збільшилася за останні 100-200 років. У ньому вказується, що частота серйозних повеней (тобто потоки > 1000% від норми) помітно зросла. Вчені передбачають, що зимова повінь Мааса може стати повторюваною проблемою протягом найближчих десятиліть.

Прирічкові поселення[ред. | ред. код]

Маас протікає через наступні департаменти Франції, провінції Бельгії[en], провінції Нідерландів та міста:

Згадування в патріотичних піснях[ред. | ред. код]

Маас згадується в першій строфі старого національного славня Німеччини — Deutschlandlied («Пісня Німеччини»). Однак з дня його повторного прийняття як державний гімн 1952 року тільки третя строфа Deutschlandlied виконувалася як національний славень Німеччини, а першу і другу строфи було опущено. Це утвердилося після возз'єднання Німеччини 1991 року, коли лише третю строфу було визначено як офіційний гімн. У текстах, написаних 1841 року, описується тодішня розрізнена Німеччина з річкою Маас як її західний кордон, коли король Віллем I Нідерландський приєднався до Німецького союзу зі своїм герцогством Лімбурґ 1839 року. Хоча землі герцогства офіційно стали невід'ємною частиною Нідерландів за Лондонською угодою 1867 року, текстовий уривок залишився незмінним, коли Deutschlandlied було оголошено державним гімном Веймарської республіки 1922 року.

Маас також є присутнім у назві французької патріотичної пісні «Полк Самбру-і-Маасу» (фр. Le Régiment de Sambre-et-Meuse), написаній після поразки французів у франко-прусській війні 1870 року та бувша популярною піснею наприкінці XIX століття й у XX столітті.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (фр.) Wallonie : une région en Europe. Ministère de la Région wallonne. Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 29 вересня 2007. 
  2. а б (нід.) Van der Aalst & De Jongh (2004). Honderd Jaar Bergse Maas. Pictures Publishing. ISBN 90-73187-50-8. 
  3. (нід.) Wols, Rien (2011). De Uitvoering van de Maasmondingswerken. Brabants Historisch Informatie Centrum. 
  4. (англ.) Presentation of The River People on Eurochannel
  5. Mosa - Wiktionary. 25 липня 2021. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 23 травня 2022. 
  6. (фр.) Sandre. "Fiche cours d'eau - La Meuse (B---0000)" [Архівовано 23 травня 2022 у Wayback Machine.]
  7. (фр.) Accord international sur la Meuse [Архівовано 23 травня 2022 у Wayback Machine.]
  8. (фр.) Les rochers par lesquels l'art gothique suggère conventionnellement un site sauvage et désertique, sont présents. Comme d'aucuns l'ont remarqué, ces pics rocheux qui vont devenir chez Patinier, indissociables de l'évocation d'un paysage ressemblent à ceux qu'il a pu voir dans la région dinantaise (...) Mais il va de soi que les paysages représentés ne sont jamais dans leur ensemble la transposition de sites existants. L'espace tel que le conçoit Patinier est d'un autre ordre que celui qui s'offre au spectateur dans la réalité. in 'L'essor du paysage' in Jacques Stiennon, Jean-Patrick Duchesne, Yves Randaxhe, Cinq siècles de peinture en Wallonie, Les éditeurs d'art associés, Bruxelles, 1988, p. 67-72. Краєвид долини Мосан надихнув Патініра, але вислідом цього натхнення не стало зображення цього краєвиду.
  9. (англ.) Contribution of scientific methods to the understanding of the work of the 16th century painter, Henri Bles Université de Liège[недоступне посилання з 01.03.2019]
  10. (англ.) Ward PJ, H Renssen, JCJH Aerts, RT van Balen & J Vandenberghe (2008), "Strong increases in flood frequency and discharge of the River Meuse over the Late Holocene: impacts of long-term anthropogenic land use change and climate variability". Hydrol. Earth Syst. Sci. 12: 159-175. http://www.hydrol-earth-syst-sci.net/12/159/2008/hess-12-159-2008.pdf [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] [Ward et al., 2008]
  11. (нід.) Wols, Rien (2011). De Uitvoering van de Maasmondingswerken. Brabants Historisch Informatie Centrum. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 23 травня 2022. 
  12. Rijkswaterstaat: Water Management in the Netherlands, 2011
  13. Ward et al., 2008
  14. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.