New Skin for the Old Ceremony
New Skin for the Old Ceremony | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Студійний альбом | |||||||
| Композитор | Леонард Коен  | ||||||
| Виконавець | Леонард Коен | ||||||
| Країна | США | ||||||
| Дата випуску | 11 серпня 1974 | ||||||
| Записаний | лютий 1974 | ||||||
| Жанр | Фольк-рок | ||||||
| Тривалість | 37:11 | ||||||
| Мова | англійська | ||||||
| Лейбл | Columbia Records | ||||||
| Продюсер | Леонард Коен, Джон Ліссауер | ||||||
| Хронологія Леонард Коен | |||||||
| |||||||
| Професійні огляди | |
|---|---|
| Оцінки оглядів | |
| Джерело | Рейтинг |
| AllMusic |   [1] |
| Роберт Крістгау | A−[2] |
New Skin for the Old Ceremony — четвертий студійний альбом канадського автора-виконавця Леонарда Коена, випущений у 1974 році. У цьому альбомі він починає відходити від сирого звучання своїх попередніх платівок; використання альтів, мандолін, банджо, гітар, перкусії та інших інструментів надає альбому більш оркестрованого (але все ж стриманого) звучання. Альбом отримав «срібний» статус у Великій Британії, але так і не увійшов до чарту Billboard Top 200 у США.
Ремастерована версія на CD вийшла у 1995 році, а у 2009-му альбом був включений до Hallelujah — The Essential Leonard Cohen Album Collection — бокс-сету з 8 компакт-дисків, виданого компанією Sony Music у Нідерландах.
Оригінальною ілюстрацією для обкладинки New Skin for the Old Ceremony було зображення з алхімічного трактату Rosarium philosophorum. Дві крилаті та короновані істоти в статевому акті змусили його американський лейбл, Columbia Records, надрукувати одне з ранніх видань альбому без цього зображення, замінивши його фотографією Коена. В іншому ранньому варіанті обкладинки було додано колаж із крил ангела, щоб прикрити фігури, імовірно, аби зробити зображення більш «пристойним».
Це зображення вперше привернуло увагу широкої публіки в есе К. Г. Юнга «Психологія перенесення»[3], де Юнг розглядає його як символ поєднання психічних протилежностей у свідомості просвітленої особистості. Сексуальне обійми як символ такого стану психічної єдності також часто зустрічається на тибетських тханках (священних картинах)[4][5].
«Chelsea Hotel #2» розповідає про сексуальну зустріч у готелі «Челсі». Протягом кількох років, виконуючи цю пісню наживо, Коен розповідав історію, з якої ставало зрозуміло, що особою, про яку він співав, була Дженіс Джоплін. Згодом Коен пошкодував про своє рішення розсекретити, що пісня присвячена Джоплін, а також про відверті подробиці, у яких пісня описує їхні короткі стосунки. У трансляції BBC 1994 року Коен сказав, що це було «необачністю, про яку я дуже шкодую, і якщо є якийсь спосіб перепросити перед її привидом, я хочу зробити це зараз за те, що припустився такої необачності»[6].
На концертах розширена версія «I Tried to Leave You» іноді використовувалася для представлення гурту. 14-хвилинне виконання на Джазовому фестивалі в Монтре 1985 року навіть містило додаткові рядки для бек-вокалісток.
«Who by Fire» прямо відсилає до єврейського коріння Коена, перегукуючись зі словами молитви Унетане Токеф; пісня була виконана дуетом із Дженіс Ієн (також єврейкою за походженням; її справжнє ім'я — Дженіс Едді Фінк)[7][8]. Пісня була написана після імпровізованих концертів Коена для ізраїльських солдатів на Синаї під час війни Судного дня[9].
«Leaving Green Sleeves» є переробкою народної пісні XVI століття «Greensleeves». Коен зберіг послідовність акордів і слова перших двох строф, але змінив мелодію та повів наступні строфи в іншому напрямку, ніж в оригіналі. Пісня, а разом із нею і альбом, закінчується тим, що Коен люто викрикує приспів під час поступового згасання звуку.
16 грудня 2010 року Музей Хаммера в Лос-Анджелесі продемонстрував серію з одинадцяти замовлених художніх відео, натхненних піснями з альбому New Skin for the Old Ceremony. Кураторами проєкту виступили Лорка Коен та Дарін Кляйн[10]. У проєкті взяли участь митці Брент Грін, Алекс да Корте, Венстон Керрі, Тео Енджелл, Крістіан Голстад, Сільван і Лілі Ланкен, «Lucky Dragons», Келлі Сірс, Бретт Мілспо, Пітер Коффін та Тіна Тайрелл[11]. 14 квітня 2011 року програму показали в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
| Сторона 1 | ||
|---|---|---|
| # | Назва | Тривалість |
| 1. | «Is This What You Wanted» | 4:13 |
| 2. | «Chelsea Hotel #2» | 3:06 |
| 3. | «Lover Lover Lover» | 3:19 |
| 4. | «Field Commander Cohen» | 3:59 |
| 5. | «Why Don't You Try» | 3:50 |
| Сторона 2 | ||
|---|---|---|
| # | Назва | Тривалість |
| 1. | «There Is a War» | 2:59 |
| 2. | «A Singer Must Die» | 3:17 |
| 3. | «I Tried to Leave You» | 2:40 |
| 4. | «Who by Fire» | 2:33 |
| 5. | «Take This Longing» | 4:06 |
| 6. | «Leaving Green Sleeves» | 2:38 |
- ↑ AllMusic Review by Vik Iyengar. www.allmusic.com (англ.) . Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Consumer Guide Reviews. www.robertchristgau.com (англ.) . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Jung, Carl G. (1966). The Psychology of the Transference. Princeton University Press. ISBN 0-691-01752-2. (Part 2, «The conjunction».)
- ↑ Moacanin, Radmila (1986). Jung's Psychology and Tibetan Buddhism. Boston U.S.A.: Wisdom Publication. (Chapter 5, «The Union of the Opposites».)
- ↑ Rawson, Philip (1978). The Art of Tantra. New York and Toronto: Oxford University Press. с. 83.
- ↑ Leonard Cohen on BBC Radio. Webheights.net. Архів оригіналу за 7 липня 2009. Процитовано 30 жовтня 2004.
- ↑ Koral, David. Leonard Cohen's Lyricism. The New York Jewish Week. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Zelermyer, Cantor Gideon. Leonard Cohen's Temple of Song. The Globe and Mail. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Friedman, Matti. Leonard Cohen’s Songs of the Yom Kippur War. Tabletmag.com. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ Filmmakers inspired by Leonard Cohen at the Hammer Museum. LA Times. 16 грудня 2010.
- ↑ Hammer Presents: NEW SKIN FOR THE OLD CEREMONY. Hammer.ucla.edu. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 8 січня 2026.
- «New Skin for the Old Ceremony» [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] на Discogs