P-56
| Призначення | Міжпланетні пілотовані польоти | |||
|---|---|---|---|---|
| Виробник | ОКБ-586 (Конструкторське бюро «Південне») | |||
| Країна | СРСР | |||
| Розміри | ||||
| Споріднені ракети | ||||
| Історія запусків | ||||
| Статус | Експерементальна | |||
| Всього запусків | 0 | |||
Р-56 (індекс УРВ РВСН — 8К68) — експериментальна ракета-носій (РН) надважкого класу, розроблена ОКБ-586. Головний конструктор М. К. Янгель.Пропонувалась для міжпланетних польотів, в тому числі і на Місяць по відповідній радянській пілотованій програмі. Розробка бойового варіанту ракети обмежилась лише проектом.
Розробка[ред. | ред. код]
Ініціативна розробка в КБ Янгеля комплексу надважкої ракети-носія здійснювалася ОКБ-586 у відповідності з Постановою ЦК КПРС і ради міністрів СРСР від 22 травня 1963 року. Після прийняття рішення урядом розробляти надважку ракету Н-1 КБ Королева і використовувати важку ракету УР-500 КБ Челомея (с нижчими у порівнянні з ракетою Р-56 можливостями) конкуруючі розробки надважких ракет Р-56 КБ Янгеля и УР-700 КБ Челомея вирішили зупинити.
Конструкція та характеристики[ред. | ред. код]
РН Р-56 є двоступенева с послідовним відкиданням ступенів. Можливе використання ще двох додаткових ступенів — орбітального з одноразовим запуском двигуна та космічного з багаторазовим запуском двигуна.
| I ступінь | II ступінь | III ступінь | IV ступінь | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Початкова вага, т | 1421 | 259 | 46 | 12,6 (до Місяця);
17,0 (стац. ШСЗ) | |
| Кінцева вага, т, т | 345,6 | 65,8 | 16,4; 20,8 | 4,8; 8,5 | |
| Маса компонентів палива, т | 1099,6 | 199,2 | 30,1 | 8,71 | |
| Тяга РУ, тс | на рівні моря | 148×16 | — | — | — |
| у вакуумі | 164×16 | 172,3 | 50 | 12 | |
| питомий
імпульс, с |
на рівні моря | 285 | — | — | — |
| у вакуумі | 316 | 325 | 327 | 350 | |
В якості основних двигунів розглядались двигуни розробки ОКБ-456 11Д43 і його модифікація 11Д44 з висотним соплом. Рухова установка (РУ) I ступеня складалась з 12 основних і 4 керуючих двигунів, виконаних хитними в тангенціальній плоскості. На II ступені РУ складалась з основного однокамерного двигуна та чотирьохкамерного керуючого двигуна. На орбітальному ступені РУ складалась з однокамерного основного двигуна та четирьохкамерного керуючого, допускаючи запуск в умовах невагомості. РУ космічного ступеня складалась з однокамерного двигуна з чотирьохкратним запуском в умовах невагомості.
На I й II ступенях використовувалась паливна пара азотний тетраоксид (АТ) й несиметричний диметилгідразін (НДМГ). На третьому (орбітальний) і четвертому (космічний) ступенях — АТ в якості окисника та Г-50 в якості палива.
Система керування РН (СУ) — автономна, розроблялась ОКБ-692 та НИИ-944 з врахуванням гарантованого виконання задачі при вимиканні одного двигуна I ступеня та пуску РН у будь-якому напрямку з неповоротної пускової установки (ПУ). СУ орбітального та космічного ступенів — комбінованого типу.
Комплекси на базі Р-56 пропонують використовувати для дослідження і освоєння Місяця і найближчих планет Сонячної системи, і зокрема:
- пілотованого обльоту Місяця та великомасштабної зйомки його поверхні;
- організації автоматичних станцій «служби Місяць» та їхнього обслуговування;
- доставки для експедицій необхідних вантажів;
- запуску автоматичних міжпланетних станцій;
Для цих цілей, РН Р-56 повинна була забезпечити запуск космічних об'єктів:
- на кругову полярну орбіту висотою 200 км — 40 т;
- на геостаціонарну орбіту (ГСО) — 6,0 т:
- на орбіту навколо Місяця — 12,0 т;
- в район планет Марс та Венера — 6-8 т;
- маса автоматичної станції що доставляється на поверхню Місяця — 3 т.
Час підготовки РН до пуску:
- з готовності 1 — 20 хв.
- з готовності 2 — 80 хв.
Література[ред. | ред. код]
- Ракети і космічні апарати конструкційного бюро «Південне» / Під заг. ред. С. Н. Конюхова. — Дніпропетровськ ООО «КолорГраф», 2001. — 240 с. — 1100 экз. — ISBN 966-7482-00-6.
- Радянська космічна ініціатива у державних документах (1946-1964 р) / під ред.: Ю. М. Батурина. — М.: РТСофт, 2008. — 417 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-9900271-9-0.