Parkia biglobosa

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Parkia biglobosa
Зображення
Коротка назва P. biglobosa
Наукова назва таксона Parkia biglobosa G.Don
Таксономічний ранг вид
Батьківський таксон Parkiad
Базіонім M. biglobosad
Охоронний статус згідно з МСОП найменший ризик[1]
Підтримується Вікіпроєктом Вікіпроєкт Інвазійна біологіяd
URL GRIN npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomydetail.aspx?id=26777
CMNS: Parkia biglobosa у Вікісховищі

Parkia biglobosa, також відома як африканська сараняча квасоля (західноафриканські назви: néré, dodongba, doruwa, netetou, netto, sumbala або iru) — багаторічне листяне дерево родини Fabaceae, з роду Parkia.[2] Зустрічається в Африці. Вирощується заради стручків, які містять як солодку м'якоть, так і цінне насіння. Ферментація його насіння є важливою економічною діяльністю для місцевих жителів. Різні частини дерева використовуються в лікувальних та харчових цілях.

Опис[ред. | ред. код]

Це листопадний багаторічник, який виростає заввишки від 7 до 20 метрів[2] в деяких випадках до 30 метрів.[3] Дерево-вогнестійкий геліофіт, що характеризується товстою темно-сіро-коричневою корою.[2] Стручки дерева рожеві на початку і стають темно-коричневими, коли повністю дозрівають. В середньому вони мають довжину 30-40 сантиметрів, деякі досягають довжини близько 45 сантиметрів. Кожен стручок може містити до 30 насінин;[2] насіння обгорнуто в солодку, порошкоподібну жовту м'якоть.

Використання[ред. | ред. код]

Географічно Parkia biglobosa можна зустріти в поясі, що тягнеться від узбережжя Атлантичного океану в Сенегалі до південного Судану та північної Уганди.[4]

Щорічне виробництво насіння на півночі Нігерії оцінюється приблизно в 200 000 тонн. Хоча продукція дерева не є поширеною у міжнародній торгівлі, вона становить важливу частину місцевої та регіональної торгівлі в Західній Африці. Насіння особливо цінується в регіоні Сахель, де вони передаються між кордонами.[5]

Кульки сумбали (також їх називають давадава) та насіння африканської саранячої квасолі, з яких вони готуються.

Жовта м'якоть, що огортає насіння, природно солодка і переробляється в цінну вуглеводну їжу. Насіння переробляють у приправу, відому як давадава серед хауса та північних племен Гани. Він відомий як сикому серед народу ігбо та іру серед народу йоруба в Нігерії.[6] М'якоть також використовують для приготування напоїв.[7]

Насіння дерева є найціннішою частиною рослини. Вони містять велику кількість ліпідів (29 %), білків (35 %), вуглеводів (16 %) і є хорошим джерелом жиру та кальцію для сільських жителів.[3] Насіння спочатку обробляють, щоб видалити оболонку, а потім ферментують. Потім насіння можна подрібнити в порошок, сформувати у коржі. У дослідженні, проведеному з приводу бродіння давадави, було виявлено, що листя Gmelina arborea та листя банана прискорюють бродіння насіння, одночасно збільшуючи вміст жиру, білка та вологи, але також зменшуючи вміст вуглеводів.[8]

Вирощування цього дерева можна розглядати як важливу економічну діяльність для багатьох африканців, включаючи значну частину жінок. Плоди дорого продаються в Буркіна-Фасо; «Більше 50 % респондентів загальнонаціонального опитування сказали, що брали участь у його торгівлі».[9] Переважно жінки займаються продажем ферментованого насіння (давадава), хоча і чоловіки, і жінки однаково інтегровані у торгівлю сухим насінням.[9]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Квіти
    Квіти
  • Листя
    Листя
  • Стручки
    Стручки
  • Сумбала
    Сумбала
  • Рис з сумбалою
    Рис з сумбалою

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The IUCN Red List of Threatened Species 2022.2 — 2022.
  2. ↑ а б в г Species Information — Parkia biglobosa. (n.d. Архів оригіналу за 18 грудня 2013. Процитовано 9 жовтня 2021.
  3. ↑ а б Ntui, V. O., Uyoh, E. A., Urua, I. S., Ogbu, U., & Okpako, E. C. (2012).
  4. ↑ Parkia biglobosa. (n.d.). Protabase. Retrieved November 12, 2013, from database.prota.org. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.
  5. ↑ Parkia biglobosa. (n.d.). Protabase. Retrieved November 12, 2013, from database.prota.org. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.
  6. ↑ Olaniyan, A. (n.d. Архів оригіналу за 6 лютого 2019. Процитовано 9 жовтня 2021.
  7. ↑ Pieroni, Andrea (2005). Prance, Ghillean; Nesbitt, Mark (ред.). The Cultural History of Plants. Routledge. с. 30. ISBN 0415927463.
  8. ↑ Gernah, D.I., Inyang, C.U., & Ezeora, N.L. (2007).
  9. ↑ а б Teklehaimanot, Z. (2004).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Parkia_biglobosa&oldid=37338397