Геліофіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Березова роща (Фінляндія)

Геліофіти (від грец. ἥλιος — «Сонце» і грец. φυτóν — «рослини») — світлолюбні рослини, що пристосовані до життя при повному сонячному освітленні; тривале перебування в тіньових умовах пригнічує їхній ріст та розвиток. Це рослини відкритих екосистем: степові та лугові трави, наскельні лишайники, прибережні та водні рослини, більшість ефемерів та ефемероїдів.

Особливості[ред. | ред. код]

Листя зазвичай менше, ніж у тіньолюбних рослин (сциофітів).

Листкова пластинка найчастіше розташовується так, щоб зменшити кількість сонячної радіації в денні години: вертикально або під великим кутом до землі, таким чином листки отримують ковзаючі промені (наприклад, евкаліпт, мімоза, акація). Цікаві адаптації щодо ослаблення радіації можна спостерігати у «компасних» рослин: листя в них розташовані в одній площині, орієнтованій з півночі на південь, тому вони отримують менше радіації (латук дикий (Lactuca serriola), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), деревій звичайний (Achillea millefolium ).

У багатьох геліофітів поверхня листка має особливість, яка сприяє відбиванню променів (блискуча, «лакована» поверхня – у лавра, магнолії; покрита світлою восковою плівкою – у кактусів, молочая) або послаблює їхню дію (опушеність, товста кутикула). Іноді в клітинах епідерміса трапляються кристалічні вкраплення, які відіграють роль екрана для світлових променів. Клітини мезофіла маленькі, розташовані компактно, без великих міжклітинників.

В умовах сильного освітлення в клітинах багато хлоропластів. Самі хлоропласти менші та світліші, ніж у сциофітів, тому не всі пластиди отримують багато світла в результаті взаємного затемнення.

Одна із захисних реакцій хлоропластів на надлишок світла – здатність змінювати орієнтацію і міняти своє місце розташування в клітині. При сильномі освітленні вони займають в клітині пристінне положення і стають «ребром» до світла; при слабкому освітленні – навпаки, дифузно розподіляються в клітині.

Листок містить близько 1,5-3 мг хлорофіла в 1 г.

Деякі приклади[ред. | ред. код]

  • Pínus sylvéstris
  • Adenocaulon bicolor
  • Aralia californica
  • Disposum smithii
  • Trillium ovatum
  • Viola glabella.

Література[ред. | ред. код]

  • Горышина Т.К. Экология растений: Учеб. пособие.- М.: Высш. школа, 1979. - 368 с.,ил.