Сопач азовський
| Сопач азовський | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сопач азовський (Percarina maeotica) з Таганрозької затоки
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Percarina maeotica Kuznetsov, 1888 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||
| * Percarina demidoffi maeotica Kuznetsov, 1888 | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Сопач азовський, або перкарина азовська (Percarina maeotica) — вид сопачів (Percarina). Виділення сопача азовського в окремий вид не є загальноприйнятим. Так, за даними окремих авторів цей вид розглядається як підвид сопача чорноморського, і вказується під назвою Percarina demidoffii maeotica Kuznetsov, 1888.[1][2]
Ареал[ред. | ред. код]
Поширений у східній і північно-східній частинах Азовського моря, в затоках Таганрозькій і Темрюцькій, Ахтанізовському лимані, дельті Кубані, рідше в дельті Дону.
Біологія[ред. | ред. код]
Солонуватоводна демерсальна риба. Здатна іноді підійматись у товщу води, де утворює спільні зграї разом із тюлькою. Статева зрілість наступає на другому році життя. Нерестує порційно з травня по липень, найінтенсивніше в червні і липні при температурі води 18-26°C. Ікра донна, дрібна, дещо клейка, вкривається частками мулу і залишається у розсипаному стані на дні. Плодовитість до 3 тисяч ікринок. Живлення змішане, переважно безхребетними (веслоногі ракоподібні, личинки молюсків, мізиди, тощо), також личинками та мальками риб.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Щербуха А. Я. Окунеподібні (окуневидні, губаньовидні, драконовидні, собачковидні, піщанковидні, ліровидні, скумбрієвидні). — Київ : Наукова думка, 1982. — 380 с. — (Фауна України ; т. 8, вип. 4).
- ↑ Васильева Е. Д. (2006) Изменчивость признаков внешнего строения и таксономические отношения азовских и черноморских популяций перкарины Percarina demidoffii (Percidae). Вопр. ихтиологии, 46(3): 306–315.
Джерела[ред. | ред. код]
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2013). Percarina maeotica на FishBase. Версія за квітень 2013 року.
- Дирипаско О. А., Извергин Л. В., Демьяненко К. В. Рыбы Азовского моря. — Бердянск, 2011. — 288 с.
|
Це незавершена стаття про Окунеподібних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
