Сопач чорноморський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сопач чорноморський
Percarina demidoffi.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Окуневидні (Percoidei)
Родина: Окуневі (Percidae)
Рід: Сопач (Percarina)
Вид: Сопач чорноморський
Біноміальна назва
Percarina demidoffii
Nordmann, 1840
Синоніми
  • Percarina demidoff Nordmann, 1840
  • Percarina demidoffi Nordmann, 1840
  • Percarina demidoffi demidoffi Nordmann, 1840
  • Percarina maeotica (non Kuznetsov, 1888)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Percarina demidoffii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Percarina demidoffii
EOL logo.svg EOL: 223567
ITIS logo.svg ITIS: 650168
IUCN logo.svg МСОП: 40710
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1169891

Сопач чорноморський, або перкарина чорноморська (Percarina demidoffii) — вид роду Сопач (Percarina).

Характеристика[ред. | ред. код]

Цей вид близький до йоржів, але відрізняється, насамперед, тим, що спинних плавців у нього два, хоча вони й дотичні. Передкришка по краю облаштована шипами, задній край зябрової кришки налягає на колючку, яка сидить на верхній частині ключиці. Луска в перкарини тонка, і легко відпадає. Колір тіла жовтуватий, з рожево-фіолетовим відтінком на спині, боки та черево сріблясті. На спині біля основи спинного плавця є кілька темних плям, всі плавці прозорі, без будь-яких плям. В першому спинному плавці 11-14 колючок, у другому - 10-13 м'яких променів; в анальному плавці дві колючки та 8-11 м'яких променів. Рекордний зареєстрований розмір самців - 9.8см, самиць - 10.5см.

Ареал[ред. | ред. код]

Перкарина мешкає в північній (слабосолоній) частині Чорного моря, в пониззях річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, а також в їхніх лиманах. За деякими даними в басейні Дністра ареал перкарини досягає території Молдови.

Розмноження[ред. | ред. код]

Розмножуватись перкарина починає на другому році життя, бентичну ікру мече на намулове дно кількома порціями, нерест продовжується, в різних частинах ареалу, з червня до серпня. Ікра клейка, але не приклеюється до дна завдяки тому, що швидко вдягається шаром налиплих дрібних часток намулу; це полегшує маскування ікри від дрібних хижаків. Здатність до відновлення в цього виду висока: мінімальний час подвоєння популяції становить близько 15 місяців. Виведені личинки спочатку лежать на дні, потім починають час від часу спливати на поверхню, а за дві доби переходять до пелагічного способу життя.

Живлення[ред. | ред. код]

Молодь живиться дрібними безхребетними, потім - майже винятково рачками каланіпедою та мізидами, а після досягнення довжини 4см — молоддю бичків та тюльки. В різні пори доби перкарина живиться різними організмами: вдень споживає ракоподібних, а вночі — головним чином тюльку. Вірогідно тюлька, якій притаманний добрий зір, вночі є для перкарини легшою здобиччю: перкарина полює на тюльку, використовуючи органи бокової лінії, котрі в неї дуже добре розвинуті.

Значення[ред. | ред. код]

Перкарина виділяє дуже велику кількість слизу: впіймана при траленні разом з тюлькою вона, завдяки цьому, знижує якість улову, і тому вважається шкідливою рибою.

Саму перкарину споживають такі хижі риби як сом, морський та прісноводний судак, а молодь перкарини — чехоня.

Як вразливий вид, перкарина занесена до Червоного списку МСОП.

Джерела[ред. | ред. код]